Read Online in Ukrainian
Table of Content
Передмова та Зміст
Основна інформація
Ниркова недостатність
Інші основні захворювання нирок
Дієта при захворюваннях нирок

20. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

Передміхурова залоза є лише в чоловіків. Збільшення передміхурової залози викликає проблеми із сечовипусканням у літніх чоловіків (зазвичай у віці понад 45 років). Зі збільшенням тривалості життя кількість хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЖ) також зросла.

Що таке передміхурова залоза? Яка її функція?

Передміхурова залоза – це невеликий орган завбільшки з волоський горіх, що є частиною репродуктивної системи чоловіків.

Передміхурова залоза розташована безпосередньо під сечовим міхуром та перед прямою кишкою. Вона оточує початкову частину уретри (трубки, що виводить сечу із сечового міхура). Іншими словами, початкова частина уретри (довжиною близько 3 см) проходить через простату.

Простата – це частина чоловічої репродуктивної системи. Вона виділяє рідину, що змішується зі спермою та переносить її в уретру під час еякуляції.

Що таке доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ)?

«Доброякісна простата» означає, що проблема простати не спричинена раком, а «гіперплазія» означає збільшення простати. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози, або доброякісна гіпертрофія передміхурової залози, – це неракове збільшення простати, що з віком простежується майже у всіх чоловіків. Збільшена простата стискає уретру, порушує сечовиділення й викликає проблеми із сечовипусканням. Унаслідок звуження уретри потік сечі стає повільнішим і менш інтенсивним.

Симптоми ДГПЗ

Симптоми ДГПЗ зазвичай виникають після 45 років. Понад половину чоловіків у 60 років та до 90 % чоловіків у 70-80 років мають симптоми ДГПЗ. Більшість симптомів ДГПЗ виникає поступово та посилюється з роками. Найпоширеніші симптомами ДГПЗ:

  • Часте сечовипускання, особливо вночі. Це ранній інформативний симптом.
  • Повільний або слабкий струмінь сечі.
  • Труднощі або зусилля при сечовипусканні, навіть при наповненому сечовому міхурі.
  • Імперативні позиви до сечовипускання - найбільш набридливий симптомом.
  • Напружене сечовипускання.
  • Переривчастий відтік сечі.
  • Підтікання сечі в кінці сечовипускання. Краплі сечі виділяються навіть після сечовипускання, від чого забруднюється та намокає спідня білизна.
  • Неповне випорожнення сечового міхура.

Ускладнення ДГПЗ

Важка ДГПЗ може спричинити серйозні проблеми з часом, якщо її не лікувати. Поширені ускладнення ДГПЗ:

  • Гостра затримка сечі: важка нелікована ДГПЗ з часом може спричинити раптову, повну та часто болісну затримку відтоку сечі. Таким пацієнтам потрібно вставити трубку (катетер) для виведення сечі із сечового міхура.
  • Хронічна затримка сечі: часткове блокування відтоку сечі упродовж тривалого часу може спричинити хронічну затримку сечі. Хронічна затримка сечі безболісна, для неї характерне збільшення залишкової сечі в сечовому міхурі після сечовипускання. Кількість сечі, що залишається в сечовому міхурі після нормального сечовипускання, називається залишковою сечею. Зазвичай про це свідчить неповне випорожнення сечового міхура або часті виділення невеликої кількості сечі (переповнення сечового міхура сечею).
  • Пошкодження сечового міхура та нирок: хронічна затримка сечі викликає розтягнення м’язової стінки сечового міхура. У довгостроковій перспективі сечовий міхур стає слабким і вже не скорочується належно. Великий залишковий об’єм сечі спричиняє підвищення тиску в сечовому міхурі. Високий тиск на сечовий міхур може призвести до зворотного відтоку сечі через сечоводи в нирки. Переповнення сечоводів та нирок з часом може призвести до ниркової недостатності.
  • Інфекція сечовивідних шляхів та каміння в сечовому міхурі: неповне випорожнення сечового міхура збільшує ризики інфекцій сечовивідних шляхів та утворення каменів у сечовому міхурі.
  • Пам’ятайте, що ДГПЗ не збільшує ризик раку простати.

Діагностика ДГПЗ

Коли анамнез та симптоми свідчать про ДГПЗ, проводять спеціальні дослідження для підтвердження або виключення збільшення простати.

  • Пальцеве ректальне обстеження

Під час цього обстеження змащений палець у рукавичці акуратно вводять у пряму кишку пацієнта, щоб вивчити поверхню передміхурової залози крізь стінку прямої кишки. Це обстеження дає лікарю уявлення про розміри та стан передміхурової залози.

При ректальному дослідженні в пацієнта з ДГПЗ простата збільшена, гладка й тверда. Жорстка, вузлувата та не така, як треба, на дотик передміхурова залоза передбачає рак або кальцифікацію передміхурової залози.

  • Ультразвукове дослідження з визначенням залишкового об’єму сечі

УЗД дозволяє оцінити розмір простати та виявити інші проблеми, такі як злоякісні утворення, розширення сечоводів та наявність абсцесу нирки. Ультразвукове дослідження також використовується для визначення кількості сечі, що залишилася в сечовому міхурі після сечовипускання. Залишковий об’єм сечі менше 20 мл свідчить про належне випорожнення сечового міхура. Залишковий об’єм сечі від 100 до 200 мл або більше вважається значним, тому необхідні подальші дослідження.

  • Оцінка або індекс симптомів простати

Міжнародний показник симптомів ДГПЗ – IPSS - допомагає в діагностиці ДГПЗ. Під час тесту чоловіків запитують про наявність або відсутність загальних симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Відповіді оцінюють за шкалою. Й на підставі отриманих балів, роблять висновок про наявність та тяжкість проблеми.

  • Лабораторні дослідження

Лабораторні дослідження не допомагають діагностувати ДГПЗ. Але вони інформативні для діагностики супутніх ускладнень та виключення проблем з аналогічною клінічною картиною. Сечу перевіряють на інфекції, функцію нирок визначають за допомогою аналізу крові.

Простат-специфічний антиген (ПСA) - це скринінговий тест крові або сечі на рак передміхурової залози.

  • Інші дослідження

Для діагностики ДГПЗ також прийнятні: урофлоуметрія, уродинамічні дослідження, цистоскопія, біопсія передміхурової залози, внутрішньовенна урографія, КТ та ретроградна пієлографія.

Чи може людина із симптомами ДГПЗ мати рак передміхурової залози? Як діагностується рак простати?

Так. Більшість симптомів раку передміхурової залози та ДГПЗ проявляються однаково, тому тільки на підставі клінічних симптомів неможливо розрізнити ці два захворювання. Але пам’ятайте, ДГПЗ не пов’язана з раком простати. Три найважливіші тести, що допомагають діагностувати рак передміхурової залози: пальцеве ректальне дослідження, аналіз крові або сечі на простат-специфічний антиген (ПСA) та біопсія простати.

Лікування ДГПЗ

До факторів, що визначають вибір тактики лікування ДГПЗ, належать: тяжкість симптомів, зміни в повсякденному житті через симптоми, наявність супутніх захворювань. Цілі лікування ДГПЗ полягають у зменшенні симптомів, поліпшенні якості життя, зниженні залишкового об’єму сечі після випорожнення та запобіганні ускладненням ДГПЗ.

Відомі три основні варіанти лікування ДГПЗ:

A. Вичікувальна тактика та зміна способу життя (лікування не застосовується)

B. Лікування препаратами

C. Хірургічне лікування

А. Вичікувальна тактика та зміна способу життя (без лікування)

«Чекай і спостерігай» без будь-якого лікування – найкращий підхід для чоловіків із легкими симптомами або симптомами, що не впливають на якість життя. Проте вичікування не означає просто чекати й нічого не робити для зменшення симптомів ДГПЗ. Вичікувальна тактика означає, чоловік повинен змінити свій спосіб життя для зменшення симптомів ДГПЗ, а також проходити регулярні щорічні огляди з метою диспансерного спостереження за динамікою симптомів (покращення чи погіршення).

  • Дещо скоригуйте звички сечовипускання та споживання рідини.
  • Регулярно спорожняйте сечовий міхур. Не затримуйте сечу надовго. Спорожняйте міхур, щойно відчуєте позив або що 2 години.
  • Подвійне випорожнення. Спорожніть міхур два рази поспіль. Спочатку, як звичайно, спорожніть сечовий міхур у розслабленому стані, трошки почекайте й спробуйте спорожнити його знов. Не напружуйтеся і не докладайте зусиль для випорожнення.
  • Уникайте вживання алкоголю та напоїв, що містять кофеїн, увечері. Вони можуть впливати на м’язовий тонус сечового міхура і стимулювати нирки до вироблення сечі. Це викликає необхідність нічного сечовипускання.
  • Уникайте надмірного вживання рідини (споживайте менше 3 літрів рідини на день). Замість того, щоб споживати багато рідини одночасно, розподіліть споживання рідини протягом дня.
  • Зменште споживання рідини за кілька годин до сну або перед виходом із дому.
  • Не вживайте без рецепта ліки від застуди без потреби, а також препарати, що містять протинабрякові або антигістамінні речовини. Ці ліки можуть погіршити симптоми або навіть спричинити затримку сечі.
  • Змініть час прийому ліків, що збільшують об’єм сечі (наприклад, діуретики).
  • Не переохолоджуйтеся та регулярно займайтеся спортом. Холодна погода та відсутність фізичної активності можуть погіршити симптоми.
  • Вивчіть та виконуйте вправи для зміцнення тазових м’язів, оскільки вони корисні для запобігання нетриманню сечі. Тазові вправи зміцнюють м’язи, що підтримують сечовий міхур, і допомагають роботі сфінктера. Вправи полягають у багаторазовому напруженні й розслабленні м’язів тазового дна.
  • Тренування сечового міхура, орієнтоване на своєчасне та повне його випорожнення. Спробуйте спорожняти міхур регулярно.
  • Лікування запорів.
  • Зменште стрес. Нервовість і напруга можуть спричиняти часте сечовипускання.

Б. Терапевтичне лікування

  • Ліки – найпоширеніший та найкращий спосіб контролю симптомів ДГПЗ від легкого до середнього ступеня. Медичні препарати значно зменшують основні симптоми приблизно у двох третин пролікованих чоловіків. Існує два класи ліків – альфа-адреноблокатори та антиандрогени (інгібітори 5-альфа-редуктази) для збільшеної передміхурової залози.
  • Альфа-адреноблокатори (тамсулозин, альфузозин, теразозин та доксазозин) – це ліки, що відпускаються за рецептом, розслаблюють м’язи передміхурової залози та навколишні м’язи, зменшують обструкцію сечовивідних шляхів та полегшують сечовипускання. Найпоширеніші побічні ефекти альфа-адреноблокаторів: головний біль, запаморочення, утома та зниження артеріального тиску, що інколи вимагає зниження дози антигіпертензивних препаратів.
  • Інгібітори 5-альфа-редуктази (дутастерид) – це ліки, які можуть зменшити розмір передміхурової залози. Ці препарати збільшують швидкість відтоку сечі та зменшують симптоми ДГПЗ. Вони діють не так швидко, як альфа-адреноблокатори (поліпшення спостерігається протягом шести місяців від початку лікування), і, як правило, найбільш ефективні для чоловіків із значною гіперплазією передміхурової залози. Найпоширеніші побічні ефекти інгібіторів 5-альфа-редуктази: проблеми з ерекцією та еякуляцією, зниження лібідо та імпотенція.
  • Фітопрепарати
  • Комбіноване лікування: альфа-адреноблокатор та інгібітор альфа-редуктази діють по-різному та мають кумулятивний ефект при одночасному застосуванні. Тому комбінація обох препаратів призводить до значно вираженого поліпшення симптомів ДГПЗ, ніж прийом будь-якого з них самостійно. Комбіноване лікування рекомендується чоловікам із тяжкими симптомами, великим розміром простати та неналежною реакцією на найвищу дозу альфа-адреноблокатора.

В. Хірургічне лікування

Хірургічне лікування рекомендується чоловікам з:

  • Неприємними, помірними та важкими симптомами, стійкими до медичного лікування.
  • Гострою затримкою сечі.
  • Рецидивними інфекціями сечовивідних шляхів.
  • Періодичною або незмінною наявністю крові в сечі.
  • Нирковою недостатністю через ДГПЗ.
  • Каменями в сечовому міхурі разом із ДГПЗ.
  • Збільшенням або значним об’ємом залишкової сечі в сечовому міхурі після випорожнення.

Хірургічне лікування можна розділити на дві групи: хірургічна операція та малоінвазивне втручання. Стандартним хірургічним методом є трансуретральна резекція простати (ТУРП). На сьогодні вдосконалюються кілька новіших методів хірургічного лікування малих та середніх залоз. Їхня мета - досягнути результатів (як і ТУРП), проте з меншим больовим синдромом та вартістю.

Хірургічні методи лікування

Зазвичай роблять такі специфічні хірургічні операції: трансуретральна резекція простати (ТУРП), трансуретральний розріз простати і відкрита простатектомія.

1. Трансуретральна резекція простати (ТУРП)

ТУРП залишається «золотим стандартом» хірургічного лікування простати, більш успішним за прийом ліків. ТУРП зменшує обструкцію сечовивідних шляхів у від 85 % до 90 % випадків, а поліпшення, як правило, є довготривалим. ТУРП - це малоінвазивна операція, при якій урологи видаляють саме ту частину передміхурової залози, що блокує відтік сечі. Виконання ТУРП не передбачає розрізів на шкірі або швів, проте вимагає госпіталізації.

До операції

  • Перед процедурою чоловік проходить обстеження.
  • Пацієнта просять кинути палити, оскільки куріння збільшує ризик інфекції дихальних шляхів та ран і може сповільнити відновлення.
  • Пацієнта просять припинити прийом препаратів для розрідження крові (варфарин, аспірин або клопідогрель).

Під час процедури

  • ТУРП зазвичай триває від 60 до 90 хвилин.
  • ТУРП зазвичай роблять із застосуванням спінальної анестезії. Аби запобігти зараженню, призначають антибіотики.
  • Під час ТУРП інструмент (резектоскоп) вводять в уретру через кінчик пеніса для видалення простати.
  • Резектоскоп має світлодіод, камеру та електричну петлю для розрізання тканин й ущільнення кровоносних судин, а також канал, що переносить зрошувальну рідину в сечовий міхур.
  • Видалену тканину передміхурової залози скеровують у лабораторію для гістопатологічного дослідження з метою виключення раку простати.

Після операції

  • Зазвичай час перебування в лікарні становить 2-3 дні після ТУРП.
  • Після операції встановлюють сечовий катетер.
  • Виконують промивання сечового міхура через катетер, безперервно, протягом приблизно 12-24 годин.
  • Промивання видаляє із сечового міхура кров або згустки, що можуть з’явитися внаслідок процедури.
  • Коли сечу очищено від домішок, катетер видаляють.

Поради після операції

Заходи, що сприятимуть реабілітації після ТУРП:

  • Пийте більше рідини для промивання сечового міхура.
  • Уникайте запорів і напружень під час дефекації. Напруження може спричинити кровотечі. При запорах приймайте проносне протягом декількох днів.
  • Не беріться за препарати, що розріджують кров, без консультації лікаря.
  • Уникайте піднімання важких предметів або напруженої фізичної праці протягом 4-6 тижнів.
  • Уникайте сексуальної активності протягом 4-6 тижнів після операції.
  • Уникайте вживання алкоголю, кофеїну та гострої їжі.

Можливі ускладнення

  • Безпосередні загальні ускладнення: кровотеча та інфекція сечовивідних шляхів; до рідкісних ускладнень належить синдром ТУРП та проблеми після операції.
  • Подальші ускладнення ТУРП: звуження (стриктура) уретри, ретроградна еякуляція, нетримання сечі та імпотенція.
  • Еякуляція сперми в сечовий міхур (ретроградна еякуляція) є поширеним ускладненням ТУРП, що трапляється приблизно в 70 % випадків. Це не впливає на сексуальну функцію чи задоволення, але спричиняє безпліддя.
  • Фактори, що можуть збільшити ризик ускладнень: ожиріння, куріння, зловживання алкоголем, неповноцінне харчування та діабет.

Після виписки з лікарні зверніться до лікаря, якщо є:

  • Труднощі з або неможливість сечовипускання.
  • Сильний біль, що не минає навіть після прийому ліків.
  • Кровотеча з великими згустками крові, що блокують катетер.
  • Ознаки інфекції, зокрема лихоманка й озноб.

2. Трансуретральна інцизія передміхурової залози (ТУІП)

Трансуретральна інцизія передміхурової залози (ТУІП) – альтернатива ТУРП для чоловіків із меншим розміром простати або поганим станом здоров’ям, що унеможливлює ТУРП.

Процедура ТУІП схожа на ТУРП, але замість видалення тканини з простати виконують два або більше глибоких поздовжніх розрізів на простаті. Розрізи розширюють уретральний прохід, знімають тиск на уретру й покращують відтік сечі.

Переваги TУІП: менша втрата крові, менше ускладнень, пов’язаних із хірургічним втручанням, коротший час перебування в лікарні та час відновлення; менші ризики ретроградної еякуляції та нетримання сечі порівняно з ТУРП. Недоліком ТУІП є менша ефективність (недостатнє зменшення симптомів та/або їх рецидив протягом коротшого часу), що вимагає подальшого лікування TУРП. TУІП - не найбільш ефективний метод лікування ДГПЗ.

3. Відкрита простатектомія

Відкрита простатектомія – це вид хірургічного втручання, при якому розрізають живіт для видалення простати. З огляду на доступність більш ефективних та менш інвазивних методик лікування, відкрита простатектомія рідко використовується для лікування ДГПЗ.

Відкриту простатектомію проводять чоловікам із сильно збільшеною простатою та пацієнтам, які страждають на інші захворювання, що потребують одночасної корекції під час операції.

Малоінвазивне лікування

Малоінвазивні методи – це ті, які завдають найменшої шкоди. За допомогою сучасних технологій та досліджень малоінвазивні методи лікування спрямовані на лікування ДГПЗ більш простими процедурами з меншою кількістю ускладнень.

Ці методи лікування зазвичай використовують тепло, лазер або електровапоризацію для видалення зайвої тканини з простати. Усі ці способи лікування передбачають трансуретральний підхід (через уретру).

Переваги малоінвазивного лікування: коротший час перебування в лікарні, мінімальна анестезія, менші ризики та ускладнення, ніж при звичайній операції на простаті, та коротший час відновлення пацієнта.

Недоліки цих методів: менша ефективність, ніж при стандартній ТУРП, рецидив за 5 або 10 років, відсутність тканини передміхурової залози для гістопатологічного дослідження (для виключення прихованого раку передміхурової залози) та менша кількість довготривалих досліджень щодо їхньої безпеки та ефективності. Важливо окремо згадати, що малоінвазивні методи лікування недоступні в більшості країн, що розвиваються, і їхня вартість значно дорожча.

До мінімально інвазивних методів лікування ДГПЗ належать: трансуретральна мікрохвильова термотерапія (TУMT), трансуретральна голкова абляція (ТУГА), водна термотерапія (ВТТ), стентування простати та трансуретральна лазерна терапія.

1. Трансуретральна мікрохвильова термотерапія (TУMT): мікрохвильове нагрівання використовується для спалення надлишкової тканини простати, що блокує відтік сечі.

2. Трансуретральна голкова абляція передміхурової залози (TУГA): радіочастотна енергія використовується для коагуляції та некрозу надлишкової тканини передміхурової залози, що блокує відтік сечі.

3. Водна термотерапія (ВТТ): гаряча вода викликає коагуляцію та некроз надлишкової тканини передміхурової залози.

4. Стентування передміхурової залози: стент розміщують у межах звуженої ділянки передміхурової уретри. Стент утримує канал відкритим і забезпечує легке сечовипускання. Стенти – це гнучкі саморозширювальні пристрої з титанового дроту, що мають форму невеликих пружин або котушок.

5. Трансуретральна лазерна терапія: лазерна енергія руйнує ділянки простати, що блокують відтік сечі, шляхом нагрівання.

Коли пацієнту з ДГПЗ слід звертатися до лікаря?

Пацієнти з ДГПЗ повинні проконсультуватися з лікарем у разі:

  • Повної неможливості сечовипускання.
  • Болю або печінням під час сечовипускання, поганого запаху сечі або лихоманки з ознобом.
  • Крові у сечі.
  • Втрати контролю над сечовипусканням, що спричиняє намокання спідньої білизни.