Сечовидільна система в нормі складається з двох нирок, двох сечоводів, сечового міхура та уретри. Інфекція сечовивідних шляхів (ІСШ) – це бактеріальна інфекція, що вражає будь-яку частину сечовивідних шляхів. ІСШ – другий за поширеністю вид інфекції в організмі людини.
Які симптоми інфекцій сечовивідних шляхів?
Симптоми інфекцій сечовивідних шляхів можуть різнитися залежно від ступеню інфікування, віку та локализації запального процесу.
До найбільш поширених симптомів інфекцій сечовивідних шляхів належать такі:
- Печія або біль під час сечовипускання.
- Вища частота сечовипускань та постійні позиви до сечовипускання.
- Лихоманка та слабкість.
- Неприємний запах і каламутна сеча.
Симптоми інфекції сечового міхура (цистит)
- Дискомфорт унизу живота.
- Часте болісне нестримне сечовипускання з невеликою кількістю сечі.
- Зазвичай нормальна або субфебрильна температура без болю в боці.
- Кров у сечі (наприкінці сечовипускання).
Симптоми інфекції верхніх сечовивідних шляхів (пієлонефрит)
- Біль у верхній частині спини та боках.
- Висока температура з ознобом.
- Нудота, блювота, слабкість, утома та загальне погане самопочуття.
- Психічні зміни або розгубленість у людей похилого віку.
Це найсерйозніший симптом інфекції сечовивідних шляхів, оскільки він передбачає системне ураження. Неналежне та відстрочене лікування може становити загрозу для життя.
Які причини рецидивного перебігу інфекцій сечовивідних шляхів?
Важливі причини частих або повторних інфекцій сечовивідних шляхів такі:
1. Обструкція сечовивідних шляхів: багато причин, що викликають обструкцію сечовивідних шляхів, можуть призвести до рецидивної ІСШ.
2. Жіноча стать: унаслідок анатомічної будови урогенитального тракту жінок (уретра широка та коротка) жінки більш вразливі до ІСШ, ніж чоловіки.
3. Статевий акт: жінки, які ведуть активне статеве життя, частіше схильні до інфекцій сечовивідних шляхів, ніж жінки, які не ведуть статеве життя.
4. Сечокам’яна хвороба: камені в нирках, сечоводах або сечовому міхурі можуть перекрити потік сечі, у такий спосіб підвищуючи ризик розвитку ІСШ.
5. Катетеризація сечовивідних шляхів: люди з постійно введеними сечовими катетерами мають підвищений ризик розвитку ІСШ.
6. Уроджені аномалії розвитку сечовивідних шляхів: у дітей із вродженими аномаліями розвитку сечовивідних шляхів, такими як міхурово-сечовідний рефлюкс (стан, за якого сеча рухається назад із сечового міхура вгору по сечоводах) та порушення клапана задньої уретри, підвищений ризик розвитку ІСШ.
7. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози: чоловіки після 60 років схильні до ІСШ через збільшення простати (доброякісна гіперплазія передміхурової залози - ДГПЗ).
8. Пригнічена імунна система: у пацієнтів із діабетом, ВІЛ або раком підвищений ризик розвитку ІСШ.
9. Інші причини: звуження уретри або сечоводів, туберкульоз урогенітального тракту, нейрогенний сечовий міхур або дивертикул сечового міхура.
Чи можуть рецидивні інфекції сечовивідних шляхів спричинити пошкодження нирок?
Рецидивні ІСШ зазвичай не призводять до пошкодження нирок у дорослих.
Проте інфекції сечовивідних шляхів можуть пошкодити нирки, якщо не усунути фактори ризику, такі як камені; порушення відтоку сечі (блокування або звуження), туберкульоз сечостатевих шляхів тощо.
У маленьких дітей, відстрочене або неправильне лікування повторної інфекції сечовивідних шляхів може спричинити незворотні пошкодження нирки, яка росте, особливо в дітей із міхурово-сечовідним рефлюксом. Це пошкодження надалі може призвести до зниження функції нирок та високого кров'яного тиску. Тому проблема інфекцій сечовивідних шляхів є більш серйозною в дітей, ніж у дорослих.
Діагностика інфекції сечовивідних шляхів
Дослідження проводять для встановлення діагнозу та визначення ступеня тяжкості інфекції сечовивідних шляхів. Людині з ускладненим перебігом або рецидивною інфекцією сечовивідних шляхів проводять різні діагностичні тести з метою визначення причин та факторів ризику.
Основні дослідження при ІСШ
1. Аналіз сечі
Найважливішим скринінговим тестом на ІСШ є клінічний аналіз сечі. Зразок ранньої ранкової сечі найкращий для цього тесту. При мікроскопічному дослідженні підвищена кількість лейкоцитів може свідчити про ІСШ.
Наявність лейкоцитів у сечі понад 10 в полі зору свідчить про запалення сечовивідних шляхів, але їхня відсутність не виключає ІСШ.
Спеціальні тести з використанням тест-смужок (лейкоцитарна естераза та нітритний тест) - достовірні скринінгові тести на ІСШ, які можна робити самостійно в офісі чи вдома. Позитивний результат на тест-смужці для сечі свідчить про ІСШ, і такі люди потребують подальшого обстеження. Інтенсивність зміни кольору пропорційна кількості бактерій у сечі.
2. Бактеріологічне дослідження сечі з визначенням чутливості збудників до антибіотиків
Важливим для діагностики ІСШ є посів сечі на флору та чутливість. Такий слід робити до початку антибіотикотерапії. Посіви сечі особливо рекомендують при ІСШ з ускладненим перебігом або резистентних до терапії ІСШ, а в деяких випадках – для підтвердження клінічного діагнозу інфекції сечовивідних шляхів.
Результати бактеріологічного тесту доступні за 48-72 години. Тривалий час очікування результатів – основний недолік цього дослідження. Посів сечі виявляє специфічні бактерії, що викликають інфекцію, на основі характеру росту мікроорганізму та кількості колонієутворювальних одиниць, які виросли у чашці Петрі в лабораторії. Результат посіву сечі також пропонує дані про типи антибіотиків, до яких вирощений організм може бути чутливим або стійким. Це дозволяє лікарю обрати правильний антибіотик.
Щоб уникнути потенційного забруднення при заборі зразка сечі, пацієнта просять спочатку провести гігієну статевих органів та зібрати середню порцію сечі в стерильний контейнер. Інші методи, що використовуються для збору зразків для бактеріологічного дослідження, - надлобкова аспірація, забір сечі за допомогою катетера та спеціальні мішки для забору сечі.
3. Аналізи крові
Аналізи крові, які зазвичай проводять пацієнту з ІСШ, такі: загальний аналіз крові (ЗАК), сечовина крові, креатинін у сироватці крові, рівень цукру в крові та C-реактивний білок.
Дослідження для виявлення причин та факторів ризику
Якщо інфекція не реагує на лікування або є рецидив, необхідні подальші дослідження для виявлення основних причин або факторів, що можуть сприяти рецидивам:
- УЗД та оглядовий рентген черевної порожнини.
- КТ або МРТ живота.
- Цистографія під час сечовипускання.
- Внутрішньовенна урографія (ВВУ).
- Мікроскопічне дослідження сечі на туберкульоз.
- Цистоскопія – процедура, під час якої уролог оглядає сечовий міхур за допомогою спеціального інструмента, що називають цистоскопом.
- Огляд гінеколога.
- Дослідження уродинаміки.
- Бактеріологічне дослідження крові.
- Пийте багато рідини (2-3 літри) щодня. Рідина розріджує сечу та допомагає «вимивати» бактерії із сечового міхура та сечовивідних шляхів.
- Спорожняйте сечовий міхур що півтори-дві години. Не відкладайте відвідування туалету. Затримка сечі в сечовому міхурі протягом тривалого часу сприяє росту бактерій.
- Уживайте їжу, що містить вітамін С, аскорбінову кислоту, брусницю або журавлинний сік, щоб підкислити сечу, у такий спосіб зменшуючи можливість бактеріального росту.
- Уникайте запорів або лікуйте їх негайно.
- Жінки та дівчата повинні витиратися спереду назад (а не задом наперед) після відвідування туалету. Ця звичка запобігає поширенню бактерій з анальної зони до піхви та уретри.
- Гігієна статевої та анальної ділянки до і після статевого акту. Спорожняйте міхур до та після статевого акту й випийте повну склянку води незабаром після статевого акту.
- Жінки повинні носити лише бавовняну білизну, що забезпечує циркуляцію повітря. Уникайте штанів, які облягають, та капронової білизни.
- Рецидиву ІСШ у жінок після статевого акту можна ефективно запобігти, однією дозою відповідного уроантисептика після контакту (посткоїтальна профілактика).
Лікування інфекцій сечовивідних шляхів
Загальні заходи
Пийте багато води. Людині з тяжким перебігом захворювання, зневодненням або неможливістю вживати достатню кількість рідини через блювоту може знадобитися госпіталізація та введення рідин внутрішньовенно.
Приймати ліки для зниження температури та болю. Використання грілки зменшує біль. Уникайте кави, алкоголю, куріння та гострої їжі, що може подразнювати сечовий міхур. Дотримуйтесь усіх профілактичних заходів щодо інфекції сечовивідних шляхів.
Лікування інфекцій нижніх сечовивідних шляхів (цистит, легкі інфекції)
Здоровій молодій жінці, зазвичай достатньо короткочасного вживання антибіотиків протягом трьох днів або краще уроантисептика протягом 5 діб. Деякі ліки слід уживати протягом семи днів, для завершення курсу лікування. Іноді вистачає разової дози антибіотика фосфоміцину, проте ця рекомендація більше стосується вагітних.
За винятком раніше здорових дорослих чоловіків, у яких вперше розвинувся цистит, дорослі чоловіки з ІСШ мають пройти 7-14-денний курс антибіотиків, через можливі структурні аномалії сечовивідних шляхів, що сприяють інфікуванню. Обов’язково слід виключити інфекції, що передаються статевим шляхом, гіперплазію передміхурової залози, простатит.
Рекомендовані уроантисептики: ніфуратель, фурамаг, триметоприм, серед антибіотиків – цефалоспорини ІІІ покоління або фторхінолони. Вибір препарату ґрунтується на визначенні антимікробної чутливості/резистентності поширених у вашому регіоні лікарських засобів.
Лікування важкої інфекції нирок (пієлонефрит)
Пацієнти з гострою інфекцією нирок середнього та важкого ступеня, пацієнти з важкими симптомами потребують госпіталізації. До початку терапії, беруть аналізи крові та сечі для бактеріологічного дослідження для правильного підбору антибіотиків. Уроантисептики при пієлонефриті не призначають. Пацієнтам проводять парентеральну (внутрішньовенну) терапію антибіотиками та дезінтоксикаційними розчинами протягом декількох днів, а потім призначають пероральні антибіотики. Загальна тривалість лікування – 10 діб. Якщо в пацієнта немає належної клінічної реакції на парентеральний антибіотик (не змінюється інтенсивність симптомів та лихоманки, функція нирок погіршується), доцільно провести візуальні дослідження. У таких випадках лікування триває понад 10 діб. Для подальшої оцінки ефективності терапії необхідні аналізи крові та сечі в динаміці.
Лікування рецидивної інфекції сечовивідних шляхів
У пацієнтів із рецидивним перебігом ІСШ перш за все слід визначити першопричину рецидивів та фактори ризику. Згідно з основною причиною проводять специфічне медичне або хірургічне лікування. Ці пацієнти потребують подальшого спостереження, суворого дотримання профілактичних заходів та тривалої профілактичної терапії уроантисептиком.
Коли пацієнту з ІСШ слід проконсультуватися з лікарем?
Усі діти з ІСШ повинні проходити обстеження в лікаря.
Дорослі пацієнти з ІСШ повинні негайно звернутися до лікаря за таких симптомів:
- Зменшення об’єму сечі або повна відсутність виділення сечі.
- Незмінно висока температура, озноб, біль у спині, каламутна сеча або кров у сечі.
- Виражені симптоми інтоксикації: значна блювота, сильна слабкість або зниження артеріального тиску.
- Єдина нирка.
- Попередня історія сечокам’яної хвороби.