Read Online in Ukrainian
Table of Content
Передмова та Зміст
Основна інформація
Ниркова недостатність
Інші основні захворювання нирок
Дієта при захворюваннях нирок

4. Діагностика захворювань нирок

Стара приказка «Латай дірку, допоки не велика» справджується для лікування захворювань нирок. Хронічна хвороба нирок (ХХН) не виліковна, і якщо її перебіг не контролювати, це може призвести до кінцевої стадії хронічної хвороби нирок (термінальної ниркової недостатності). Як ішлося в попередньому розділі, хворий на ХХН тривалий час може бути безсимптомним і не мати жодних ознак ураження нирок. Однак, якщо захворювання нирок діагностовано на ранніх стадіях, своєчасно надане правильне медичне лікування сприятиме вповільненню прогресування ХХН до термінальних стадій. Тому при підозрі на будь-яку проблему з нирками бажано щонайшвидше пройти відповідне обстеження з метою ранньої діагностики ураження нирок.

Кому необхідно перевірити нирки? Хто має високий ризик ураження нирок?

У будь-якої людини можуть виникнути проблеми з нирками, але ризик вищий при:

  • Симптомах захворювань нирок
  • Цукровому діабеті
  • Погано контрольованій артеріальній гіпертензії
  • Сімейному анамнезі захворювання нирок, діабету та гіпертензії
  • Палінні, ожирінні, похилому віці (після 60 років)
  • Хронічному прийомі знеболювальних препаратів, особливо нестероїдних протизапальних засобів (ібупрофен, напроксен)
  • Вродженій аномалії розвитку сечовивідних шляхів

Скринінг осіб із групи високого ризику допомагає в ранньому виявленні та діагностиці захворювань нирок.

Як діагностувати хворобу нирок? Які аналізи зазвичай проводять?

Щоб діагностувати різні проблеми з нирками, лікар збирає детальний анамнез, ретельно обстежує людину, перевіряє кров’яний тиск, а потім радить відповідні аналізи. До найбільш розповсюджених досліджень належать аналізи сечі, крові та УЗД чи МРТ нирок.

1. Аналізи сечі

Різні дослідження сечі використовуються для діагностики ураження нирок.

Клінічний аналіз сечі

  • Це простий, недорогий і дуже корисний діагностичний тест.
  • Зміни в клінічному аналізі сечі надають важливі діагностичні підказки, але аналіз сечі в межах норми не обов'язково виключає основні захворювання нирок.
  • Білок у сечі (альбумінурія, протеїнурія) спостерігається при різних захворюваннях нирок. Цим не слід нехтувати. Наявність білка в сечі може бути першою, найбільш ранньою та єдиною характерною ознакою хронічної хвороби нирок (і навіть хвороб серця). Наприклад, (мікро)альбумінурія - це перша ознака ураження нирок при цукровому діабеті.
  • Виявлення гнійних клітин у сечі може свідчити про інфекцію сечовивідних шляхів (ІСШ).
  • Білок та еритроцити в сечі - важливі діагностичні ознаки гломерулонефриту.

Альбумінурія

Альбумінурія (раніше використовували термін «мікроальбумінурія») свідчить про наявну в сечі незначну кількість білка. Цей аналіз найважливіший для діагностики ураження нирок при цукровому діабеті. На цій стадії хвороба має зворотній перебіг за умови належного та скрупульозного лікування. Нормальний рівень альбумінів у сечі не повинен перевищувати 30 мг/л.

Інші дослідження сечі

Добова протеїнурія. Пацієнтам із наявним у сечі білком цей аналіз необхідний для визначення загальної кількості втраченого білка за 24 години. Цей аналіз корисний для оцінки тяжкості перебігу захворювання, а також впливу лікування на втрату білка.

Бактеріологічне дослідження сечі з визначенням чутливості до антибіотиків. Цей аналіз надає цінну інформацію про тип бактерій, що викликають ІСШ, та вибір оптимального антибіотика для лікування. Отримати остаточні результати цього тесту можна протягом 48-72 годин.

Аналіз сечі на кислотостійкі бактерії. Цей аналіз використовується для діагностики туберкульозу сечовивідних шляхів.

2. Аналізи крові

Для встановлення правильного діагнозу захворювань нирок можуть знадобитися різноманітні аналізи крові.

Креатинін та сечовина

Рівень креатиніну та сечовини в крові відображає функцію нирок. Креатинін і сечовина – два побічні продукти, що зазвичай виводяться з крові нирками. Коли функція нирок зменшується, рівень креатиніну та сечовини в крові зростає. Нормальний рівень креатиніну в сироватці крові становить від 44 до 80 ммоль/л, а нормальний рівень сечовини в крові не має перевищувати 8,3 ммоль/л. Вищі значення цих лабораторних маркерів свідчать про пошкодження (ураження) нирок. Рівень креатиніну при порушенні функції нирок зростає одночасно із сечовиною.

Гемоглобін

Здорові нирки беруть участь у виробленні еритроцитів, що містять гемоглобін. Низький рівень гемоглобіну може свідчити про анемію. Анемія – часта й важлива ознака хронічних захворювань нирок. Однак анемія нерідко трапляється й при інших захворюваннях. Таким чином, анемія не є специфічним тестом на захворювання нирок. Гемоглобін здорової людини повинен бути в межах 135-160 г/л.

Інші аналізи крові

Додаткові аналізи крові, що рекомендуються пацієнтам із захворюванням нирок: визначення рівня цукру в крові, сечової кислоти, сироваткового альбуміну, холестерину, електролітів (натрій, калій та хлорид), кальцію, фосфору, бікарбонату, титрів АСЛО, рівнів С3 комплементу, паратгормону тощо.

3. Інструментальні дослідження

УЗД нирок

УЗД нирок – це просте, корисне, швидке та безпечне (без опромінення) дослідження, яке надає цінну інформацію, таку як розмір нирки, наявність кіст, каменів та пухлин. УЗД також дозволяє визначити, чи блокується відтік сечі із сечовивідних шляхів. На термінальній стадії ХХН УЗД може виявити зменшені розміри нирок.

Рентген черевної порожнини

Це дослідження використовується для діагностики контрастних кальцієвих каменів у сечовидільній системі.

Внутрішньовенна урографія (ВВУ)

ВВУ (також відома як внутрішньовенна пієлографія – ВВП) –– це спеціалізоване рентгенологічне дослідження. Під час цього дослідження у вену руки вводять непрозорий йодовмісний барвник (рідина, яку можна побачити на рентгенівських плівках). Потім цей барвник проходить через нирку й виводиться із сечею. Сечовивідні шляхи (нирки, сечоводи та сечовий міхур) контрастуються, і це дозволяє візуалізувати всі сечовивідні шляхи. Серія рентгенівських знімків виконується за певні проміжки часу, що дає всебічне уявлення про анатомію сечовидільної системи. ВВУ може виявити такі проблеми, як камені, непрохідність, пухлина та порушення структури або функції нирок.

У випадках термінальної ХХН ВВУ не рекомендується, оскільки ін’єкційний барвник може пошкодити нирки, які й так погано функціонують.

У випадках ниркової недостатності виведення барвника під час дослідження може бути неповним. Крім того, цей тест також не рекомендується вагітним. Через доступність УЗД та КТ внутрішньовенна урографія застосовується набагато рідше.

Найчастіше сьогодні замість ВВУ використовують комп’ютерну томографію (КТ) або магнітно-резонансну томографію (МРТ) з підсиленням.

Мікційна цистографія

Мікційна цистографія – метод, що найчастіше використовується для оцінки інфекції сечовивідних шляхів у дітей. Під час цього рентгенологічного дослідження за стерильних умов сечовий міхур наповнюється контрастною речовиною через сечовий катетер. Після наповнення сечового міхура катетер видаляють і пацієнта просять спорожнити міхур. Рентгенівській знімок під час сечовипускання (мікції) дозволяє побачити контур сечового міхура та уретри. Цей тест корисний для діагностики зворотного відтоку сечі в сечоводи та нирки (відомий як міхурово-сечовідний рефлюкс - МСР), а також для виявлення структурних аномалій сечового міхура та уретри.

Інші рентгенологічні дослідження

У деяких ситуаціях для діагностики захворювань нирок можуть бути корисними інші дослідження, такі як ниркова доплерографія, радіонуклідні дослідження, а саме динамічна та статична реносцинтіграфія, ниркова ангіографія.

4. Інші спеціальні дослідження

Біопсія нирки, цистоскопія та дослідження уродинаміки – це спеціальні процедури, що використовуються для точної діагностики певних проблем нирок.

Біопсія нирки

Біопсія нирки є важливим дослідженням («золотим стандартом») для діагностики гломерулонефритів, деяких тубулоінтерстиціальних захворювань нирок тощо.

Що таке біопсія нирки?

Під час біопсії нирки невелика частина ниркової тканини вилучається за допомогою спеціальної атравматичної голки, потім зразок досліджується під мікроскопом. Біопсія нирки проводиться для точної діагностики типу гломерулонефриту, особливо на тлі системного червоного вовчака, деяких тубулоінтерстиціальних захворювань, окремих нефропатій тощо.

Коли рекомендується проводити біопсію нирки?

При деяких захворюваннях нирок, коли навіть детальний анамнез, фізичний огляд та планові обстеження не дозволяють установити правильний діагноз. У таких пацієнтів біопсія нирки може надати додаткову інформацію, що сприятиме встановленню правильного діагнозу. Найчастіше показаннями до біопсії нирки є наявний у сечі білку в сечі понад 1 г/л, швидке підвищення рівня креатиніну крові (падіння рШКФ) та ураження нирок на тлі системного червоного вовчаку.

Як допомагає біопсія нирки?

Біопсія нирки допомагає встановити конкретний, точний діагноз деяких невизначених захворювань нирок, наприклад: гломерулонефрит, деякі тубулоінтерстиціальні захворювання тощо. Завдяки цій інформації нефролог може планувати ефективну стратегію лікування й орієнтувати пацієнтів та їхні сім'ї щодо тяжкості захворювання та прогнозу його перебігу.

За допомогою якої методики проводиться біопсія нирки?

Найпоширеніший метод – це черезшкірна тонкогольна біопсія (зазвичай проводиться в амбулаторних умовах), під час якої спеціальна голка проникає через шкіру в нирку. Іншим методом, який рідко застосовують, є відкрита біопсія, яка вимагає хірургічного втручання (проводиться в операційній).

Як проводиться біопсія нирки?

  • Пацієнта госпіталізують, та він / вона надає свою згоду на проведення процедури.
  • До проведення біопсії необхідно переконатися, що кров'яний тиск та коагулограма (аналіз крові на згортання) в межах норми. Якщо людина приймає препарати, що запобігають згортанню крові (наприклад, аспірин та клопідрогель), то рекомендується припинити прийом цих медикаментів щонайменше за 1-2 тижні до біопсії.
  • З метою точно визначити положення нирок та місця біопсії проводять УЗД або КТ.
  • Пацієнта просять лягти обличчям донизу - на живіт, опираючись на подушку або рушник. Під час процедури пацієнт при свідомості, не спить. Маленьким дітям біопсію нирки проводять під загальним наркозом, дитина спить.
  • Після належного очищення шкіри місце біопсії знеболюють під місцевою анестезією, щоб мінімізувати дискомфорт і біль. За допомогою спеціальної голки для біопсії з нирки вилучають 2 або 3 невеликі нитки/стовпчики ниркової тканини. Потім ці зразки потрапляють до патологоанатома для гістопатологічного дослідження.
  • Після процедури місце біопсії затискають, щоб запобігти кровотечі, та накладають холод на місце пункції. Пацієнт повинен суворо дотримуватись постільного режиму впродовж 2 годин, виписують пацієнтів цієї ж доби.
  • Пацієнту слід уникати важкої роботи чи фізичних вправ щонайменше 2-4 тижнів після біопсії.

Чи є ризики від проведення біопсії нирки?

Як і при будь-якій хірургічній процедурі, після біопсії нирки в деяких пацієнтів можуть виникнути ускладнення. Помірний біль або дискомфорт у місці проколу, виділення червонуватої сечі один-два рази не рідкість, але зазвичай минають самостійно. У рідкісних випадках при тривалій кровотечі може знадобитися допомога лікаря. У вкрай рідкісних випадках важкої тривалої кровотечі вдаються до екстреного видалення нирки.

Іноді отриманої тканини нирки буває недостатньо для діагностики (приблизно 1 з 20 випадків). Тоді може знадобитися повторна біопсія нирки. Також повторна біопсія буває необхідною при тривалому лікування хвороб нирок, зазвичай не раніш, ніж через 2 роки.