Read Online in Ukrainian
Table of Content
Передмова та Зміст
Основна інформація
Ниркова недостатність
Інші основні захворювання нирок
Дієта при захворюваннях нирок

19. Сечокам’яна хвороба

Сечокам’яна хвороба (СКХ) – дуже поширене урологічне захворювання. Камені в нирках можуть викликати найнестерпніший біль, але іноді камені в нирках можуть бути невідчутними, без жодних симптомів. Без належного лікування СКХ може спричинити інфекцію сечовивідних шляхів та ураження нирок. Рецидив після першого епізоду СКХ є поширеним явищем. Тому розуміти, запобігати та лікувати СКХ надзвичайно важливо.

Що таке камінь у нирках?

Камінь у нирках – це тверда кристалічна маса, що утворюється в нирках або сечовивідних шляхах. Підвищена концентрація кристалів або дрібних частинок кальцію, оксалату, уратів або фосфатів у сечі призводить до утворення каменів. Мільйони кристалів цих речовин поступово збільшуються в розмірах і за певний проміжок часу перетворюються на камінь.

Зазвичай сеча містить речовини, що перешкоджають або гальмують процеси агрегації кристалів. Знижений рівень речовин, що сповільнюють ріст каменю, сприяє росту каменю. Сечокам’яна хвороба – це медичний термін, який використовується для опису сечових каменів. Слід зазначити, що склад каменів у жовчному міхурі та каменів у нирках різний.

Які розміри, форма та розташування сечових каменів?

Камені в нирках різняться за розміром і формою. Вони можуть бути менші за піщинку або завбільшки, як тенісний м’яч. Конкремент може бути круглої або овальної форми з гладкою поверхнею, а може мати неправильну, нерівну форму та шорстку поверхню. Камені з гладкою поверхнею завдають менше болю, і шанси їх виведення природним шляхом високі. З іншого боку, камені в нирках з нерівною, шорсткою поверхнею можуть спричиняти сильніший біль та рідше виходять самостійно. Камені можуть виникати де завгодно в сечовидільній системі, але частіше трапляються в нирках, потім опускаються в сечовід, а іноді застрягають у вузьких ділянках сечоводу.

Які бувають камені в нирках?

Розрізняють чотири основних типи каменів у нирках:

1. Кальцієві камені: це найпоширеніший тип каменів у нирках, який зустрічається приблизно в 70-80 % випадків. Кальцієві камені зазвичай складаються з оксалату кальцію і рідше – з фосфату кальцію. Оксалатні камені кальцію відносно тверді та важко розчиняються за допомогою медичних препаратів. Фосфатні кальцієві камені містяться в лужній сечі.

2. Струвіти: камені струвіту (матрикс з амонію фосфату та/або магнію) рідше зустрічаються (близько 10–15 %) та є наслідком інфекцій нирок. Струвіт частіше трапляється в жінок і росте лише в лужній сечі.

3. Камені сечової кислоти: камені сечової кислоти не дуже поширені (близько 10 %) й частіше утворюються внаслідок високого рівня сечової кислоти в сечі. Таким чином, сеча постійно кисла. Камені сечової кислоти можуть утворюватися в людей, які страждають на подагру, при харчуванні з високим вмістом тваринних білків, зневодненні або після хіміотерапії. Камені сечової кислоти рентгеннегативні, тому оглядова урографія їх не виявляє.

4. Цистинові камені: цистинові камені рідко зустрічаються і бувають при спадковому захворюванні, що називається цистинурією. Цистинурії характерний високий рівень цистину в сечі.

Що таке коралоподібний камінь?

Коралоподібний камінь – це дуже великий струвітний камінь, що займає значну частину нирки й нагадує за формою корал, тому його називають коралоподібним. Унаслідок тривалої відсутності больового синдрому діагнозу не встановити вчасно, що призводить до пошкодження нирок.

Які фактори сприяють утворенню сечового каменю?

Кожна людина схильна до утворення каменів. Проте є декілька факторів, що підвищують ризик розвитку каменів у нирках:

  • Зниження об’єму рідини, – особливо зменшене споживання води та зневоднення.
  • Сімейна історія каменів у нирках.
  • Дієта з високим вмістом тваринного білка, натрію та оксалату, але з низьким вмістом клітковини та калію в цитрусових фруктах.
  • 75 % каменів у нирках та 95 % каменів у сечовому міхурі трапляються в чоловіків. Чоловіки у віці від 20 до 70 років та люди, які страждають на ожиріння, є найбільш вразливими.
  • Люди тривалий час прикуті до ліжка або нерухомі.
  • Людина живе в жаркому вологому кліматі.
  • Повторні інфекції сечовивідних шляхів та блокування відтоку сечі.
  • Хвороби обміну речовин: гіперпаратиреоз, цистинурія, подагра тощо.
  • Використання деяких ліків, зокрема діуретиків та антацидів.

Які симптоми сечових каменів?

Симптоми сечових каменів можуть різнитися залежно від розміру, форми та розташування конкременту. Загальні симптоми:

  • Біль у животі.
  • Відсутність симптомів. Випадкове виявлення сечового каменю під час планових оглядів або під час обстеження з приводу іншої патології. Камені, що не викликають жодних симптомів і виявляють випадково під час рентгенологічних досліджень, відомі як "мовчазні камені".
  • Збільшення частоти сечовипускань, постійні позиви до сечовипускання виявляють у пацієнтів із каменем сечового міхура.
  • Нудота або блювота.
  • Наявність крові в сечі (гематурія).
  • Біль та/або печіння під час сечовипускання.
  • Якщо камінь сечового міхура застрягає біля входу в уретру, потік сечі раптово зупиняється під час сечовипускання.
  • Вихід каменів із сечею.
  • У деяких випадках сечокам’яна хвороба може спричинити такі ускладнення, як повторна інфекція сечовивідних шляхів та непрохідність сечовивідних шляхів, що зумовлюють тимчасове або постійне пошкодження нирок.

Характеристика болю в животі при сечових каменях

  • Інтенсивність та локалізація болю можуть різнитися залежно від типу, розміру та розташування каменю в сечовивідних шляхах. Пам’ятайте, що розмір каменю не обов’язково впливає на ступінь вираження болю. Шорсткі та грубі камені менших розмірів зазвичай спричиняють більш інтенсивний больовий синдром, ніж гладкі камені більших розмірів.
  • Біль при СКХ може варіюватися від невиразного болю в боці до раптового нападу сильного нестерпного болю. Біль посилюється при зміні положення тіла та при їзді в транспорті. Біль може тривати від декількох хвилин до навіть годин із подальшим полегшенням. Біль, що посилюється і слабне характерний для каменю, що проходить по сечоводу.
  • Біль у животі виникає з того боку, де камінь розташований. Класичний біль при каменях у нирках – це біль від попереку до паху, що зазвичай супроводжується нудотою та блювотою.
  • Камінь у сечовому міхурі також може спричиняти біль унизу живота та біль під час сечовипускання, що часто відчувається на кінчику статевого члена в чоловіків.
  • При вираженому больовому синдромі більшість людей все ж таки намагається терміново звернутися по медичну допомогу.

Чи можуть камені в нирках пошкодити нирку?

Так. Камені в нирках або сечоводах можуть блокувати або перешкоджати відходженню сечі по сечовивідних шляхах. Така непрохідність може спричинити розширення ниркової миски та чашечок. Постійна важка дилатація сечових шляхів унаслідок блокування може призвести до пошкодження нирок.

Діагностика сечових каменів

Дослідження проводять не тільки для встановлення діагнозу сечових каменів та виявлення ускладнень, а й для встановлення факторів, що сприяють утворенню каменів.

Рентгенологічні дослідження

УЗД: це доступний, дешевий і простий тест для діагностики сечових каменів та виявлення обструкції.

Рентген: дозволяє визначити розмір, форму та розташування сечових каменів на рентгенограмі «нирки-сечовід-сечовий міхур». Рентген є інформативним методом контролю наявності та розміру кальцієвих каменів до та після лікування. Проте рентген – дослідження не інформативне для ідентифікації ренгеннегативних каменів, наприклад, уратів (камені, що містять сечову кислоту).

КТ: КТ сечовидільної системи є надзвичайно точним і найбільш інформативним методом діагностики для виявлення каменів будь-якого розміру та обструкції.

Внутрішньовенна урографія (ВВУ): використовується не часто, проте це також надійний та інформативний метод дослідження для виявлення каменів та обструкції. Основною перевагою ВВУ є те, що вона надає інформацію про функцію нирок. За цим тестом краще оцінювати будову нирки та наявність розширення сечоводу. Однак при підвищенні рівня креатиніну цей тест заборонений або проводиться з обережністю.

Лабораторні дослідження

Аналізи сечі: Аналізи сечі для виявлення інфекції та вимірювання рН сечі; добовий збір сечі для вимірювання загального добового об’єму сечі та добової екскреції кальцію, фосфору, сечової кислоти, магнію, оксалату, цитрату, натрію та креатиніну.

Аналізи крові: Загальний аналіз крові, креатинін у сироватці крові, електроліти та рівень цукру в крові; спеціальні тести для виявлення певних хімічних речовин, що сприяють утворенню каменів, таких як кальцій, фосфор, сечова кислота та рівень паратгормону.

Аналіз каменів: Камені, що виходять самостійно або видалені за допомогою урологічних інструментів або медичних препаратів, слід віддати на аналіз. Хімічний та рентгеноструктурний аналіз каменів дозволяє встановити їхній склад, що допоможе з тактикою подальших профілактичних заходів та лікування.

 

Профілактика сечокам’яної хвороби

Для сечокам’яної хвороби справджується вираз: «Нирка, що хоч раз утворила камінь, завжди буде його утворювати». Сечові камені повторно формуються приблизно в 50-70 % людей. З іншого боку, за умови дотримання певних профілактичних заходів та належного лікування частоту рецидивів можна зменшити до 10 % і навіть ще менше. Таким чином, усі пацієнти, які страждають на сечокам’яну хворобу, повинні дотримуватися профілактичних заходів.

Загальні заходи

Дієта є важливим заходом, що може як сприяти, так і гальмувати утворення сечових каменів. Загальні заходи, що стануть у нагоді всім пацієнтам із сечокам’яною хворобою:

1. Пийте багато рідини

Простий і надважливий захід для запобігання утворенню каменів – пити багато води. Випивайте таку кількість води в день, щоб кількість сечі була не меншою за 2-2,5 літри на добу. Для достатнього обсягу споживання води протягом дня, носіть із собою пляшку води.

Дилема, яку воду пити, актуальна для багатьох пацієнтів. Але пам’ятайте, що для запобігання утворенню каменів кількість води дещо важливіша за якість.

Для профілактики утворення каменів достатній об’єм сечі впродовж доби важливіший за об’єм спожитої рідини. Щоб упевнитися, чи достатньо рідини ви споживаєте, виміряйте загальний об’єм сечі за добу. Він має сягати > 2-2,5 літрів на день.

Колір сечі підкаже вам, чи достатньо води ви споживаєте. У разі достатньої гідратації сеча протягом дня буде розведеною, прозорою й майже безбарвною. Розведена сеча має низьку концентрацію мінералів, що перешкоджає утворенню каменів. Жовта, темна, концентрована сеча свідчить про недостатнє споживання води.

Щоб запобігти утворенню каменів, візьміть собі за звичку випивати дві склянки води після кожного прийому їжі. Особливо важливо випивати дві склянки води перед сном й додаткову склянку при кожному прокиданні серед ночі. Якщо ви прокидаєтеся кілька разів протягом ночі, щоб спорожнити сечовий міхур, ви, імовірно, випили достатньо рідини впродовж дня або маєте ХХН чи високий тиск.

Більше рідини рекомендується споживати фізично активним людям у спекотну погоду, оскільки значна кількість води втрачається з потовиділенням.

Споживання кокосової, ячмінної або рисової води, рідин, багатих на цитрати, лимонаду або ананасового соку тощо сприяє збільшенню загального споживання рідини та запобігає утворенню каменів.

Які рідини є кращими для профілактики сечокам’яної хвороби?

Уживання таких рідин, як кокосова, ячмінна або рисова вода, а також багатих на цитрати рідин, таких як лимонад, томатний сік або фруктові соки, допомагає запобігти появі каменів. Але пам’ятайте, що принаймні 50 % від загального споживання рідини повинна становити саме вода.

Яких рідин слід уникати людині із сечокам’яною хворобою?

Уникайте надмірного вживання грейпфрутового, журавлинного та яблучного соків; міцного чаю, кави, шоколаду та солодких безалкогольних напоїв, таких як кола; усіх алкогольних напоїв, зокрема більшості сортів пива. Усі ці рідини сприяють утворенню каменів.

2. Обмеження солі

Уникайте надмірного споживання солі. Виключіть із раціону соління, чіпси та солоні перекуси, фастфуд. Надмірна кількість солі або натрію в раціоні може збільшити виведення кальцію з сечею, що провокує утворення кальцієвих каменів. Споживання натрію слід обмежити до менше 100 мЕкв або 6 грамів на добу, щоб запобігти утворенню каменів.

3. Зменшить споживання тваринного білка

Уникайте багатої на тваринний білок їжі, зокрема м'яса та морської риби. Ці продукти містять велику кількість сечової кислоти/пуринів і можуть збільшити ризик утворення уратів (каменів сечової кислоти) та кальцієвих каменів.

4. Збалансоване харчування

Дотримуйтеся правил збалансованого харчування, збільшить кількість овочів та фруктів особливо в другій половині доби - вони зменшують кислотність сечі. Уживайте різноманітні фрукти, зокрема банан, ананас, чорницю, вишню та апельсини. З овочів надавайте перевагу моркві, гарбузу, кабачкам та болгарському перцю. Уживайте їжу з високим вмістом клітковини: ячмінь, квасоля, овес та насіння псиліуму. Уникайте або обмежуйте споживання рафінованих продуктів, зокрема білого хліба, макаронів та цукру. Камені в нирках пов'язані з надмірним споживанням цукру.

5. Інші поради

Обмежте споживання вітаміну С до 1000 мг на добу. Не наїдайтеся на ніч. Ожиріння є незалежним фактором ризику утворення каменів.

Спеціальні заходи

1. Профілактика кальцієвих каменів

Дієта: Існує хибна думка, що пацієнтам, які страждають на сечокам’яну хворобу, слід обмежити споживання кальцію. Харчуйтеся правильно, з кальцієм у раціоні, у тому числі молочними продуктами, щоб запобігти утворенню каменів. Кальцій поєднується з оксалатом у кишечнику й виводиться, що обмежує всмоктування оксалатів та утворення каменів. З іншого боку, якщо знизити споживання кальцію, незв’язний оксалат у кишечнику легко всмоктується, сприяючи утворенню оксалатних каменів.

Уникайте біологічно активних добавок кальцію, а також дієти з низьким вмістом кальцію, оскільки вони підвищують ризик утворення каменів. Харчові джерела кальцію, такі як молочні продукти, кращі за пероральні добавки кальцію для пацієнтів із ризиком утворення каменів у нирках. Якщо біологічні добавки кальцію все ж необхідні, їх слід уживати під час їжі, щоб зменшити ризик утворення конкрементів.

Ліки: Тіазидні діуретики ефективні для профілактики кальцієвих каменів, оскільки вони обмежують виведення кальцію із сечею.

2. Профілактика оксалатних каменів

Людям з оксалатними кальцієвими каменями слід обмежити споживання продуктів із високим вмістом оксалату. До продуктів, багатих на оксалат, належать:

  • Овочі: шпинат, ревінь, редька, буряк та солодка картопля.
  • Фрукти та сухофрукти: полуниця, малина, яблука, виноград, горіхи кеш'ю, арахіс, мигдаль та сушений інжир.
  • Інші продукти: зелений перець, фруктовий пиріг, мармелад, темний шоколад, арахісове масло, соєві продукти та какао.
  • Напої: грейпфрутовий сік, темна кола і міцний чорний чай.

3. Для профілактики каменів сечової кислоти (уратів):

  • Уникайте вживання всіх алкогольних напоїв.
  • Уникайте споживання продуктів з високим вмістом тваринного білка, субпродуктів м’яса (наприклад, мозок, печінка, нирки), риби (наприклад, анчоуси, сардини, оселедець, форель, лосось), свинини, курятини, яловичини та яєць.
  • Обмежуйте споживання бобових, зокрема квасолі або чечевиці; овочів (гриби, шпинат, спаржа та цвітна капуста).
  • Обмежуйте споживання жирної їжі, зокрема заправок до салатів, морозива та смаженої їжі.
  • Лікарські препарати: алопуринол або фебуксостат для пригнічення синтезу сечової кислоти та зменшення виведення сечової кислоти із сечею; цитрат калію для підтримки лужної реакції сечі, оскільки сечова кислота випадає в осад й утворює камені в кислому середовищі.
  • Інші заходи: зменшення ваги.

Лікування сечокам’яної хвороби

Фактори, що визначають тактику лікування СКХ, залежать від ступеня симптоматики, розміру, розташування та причини утворення каменів, а також наявності або відсутності інфекції сечовивідних шляхів та обструкції. Два основні варіанти лікування:

А. Консервативне лікування

Б. Хірургічне лікування

А. Консервативне лікування

Більшість каменів у нирках досягають невеликих розмірів (< 5 мм у діаметрі), що дозволяє їм вийти самостійно протягом 3-6 тижнів з моменту появи симптомів. Мета консервативного лікування – полегшити симптоми та сприяти самостійному виходу каменів без хірургічного втручання.

Ургентне лікування каменів у нирках

Для лікування нестерпного болю пацієнту можуть внутрішньом’язово або внутрішньовенно ввести нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) або опіоїди. При менш сильних болях пероральні знеболювальні доволі ефективні.

Споживання рідини

Для пацієнтів із сильним болем споживання рідини має бути помірним, оскільки воно може посилити біль. Але в періоди без болю пийте багато рідини. Уживання 2-3 літрів води на добу допоможе видалити камені без хірургічного втручання. Проте пам'ятайте, що більшість сортів пива НЕ є терапевтичним засобом для пацієнта із сечокам’яною хворобою.

Пацієнтам із сильними коліками та супутніми нудотою, блювотою й лихоманкою можуть внутрішньовенно ввесть сольові розчини для корекції дефіциту рідини. Пацієнт повинен зберегти видалений камінь для аналізу. Простий спосіб зібрати камені – спорожнити міхур через ситечко (сито) або в баночку.

Інші заходи

Підтримка належного рівня рН сечі надзвичайно важлива для пацієнтів із сечовими каменями. Такі препарати, як блокатори кальцієвих каналів та альфа-адреноблокатори, пригнічують спазми сечоводу та сприяють самостійному виходу конкрементів. Ця терапія особливо ефективна, коли конкременти містяться в нижній третині сечоводу, близько до сечового міхура. Крім того, потрібно корегувати супутні нудоту, блювоту та інфекції сечовивідних шляхів. Дотримуйтеся всіх рекомендованих профілактичних заходів (дієтичні рекомендації, лікування тощо).

B. Хірургічне лікування

Для лікування сечокам’яної хвороби використовують різні методи хірургічного лікування. Найчастіше виконують екстракорпоральну ударно-хвильову літотрипсію, черезшкірну нефролітотомію, уретероскопію та, у рідкісних випадках, відкриту хірургічну операцію. Ці методи не конкурують один з одним. Уролог вирішує, який метод найефективніший у кожному конкретному випадку.

Яким пацієнтам із сечокам’яною хворобою показане хірургічне лікування?

Більшість пацієнтів із дрібними каменями можна ефективно лікувати консервативно. Але хірургічне втручання для видалення каменів із нирок може знадобитися, якщо:

  • Людина періодично відчуває сильні болі, що не минають за певний проміжок часу.
  • Конкременти занадто великі, щоб вийти самостійно. Для видалення каменів > 6 мм може знадобитись хірургічне втручання.
  • Камінь блокує відтік сечі, що призводить до пошкодження нирки.
  • Конкременти провокують рецидивний перебіг інфекції сечовивідних шляхів або кровотечі.

Пацієнти із нирковою недостатністю, викликаною обструкцією каменем, можуть потребувати ургентного хірургічного втручання.

1. Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія

Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія – це найбільш ефективний та поширений метод лікування каменів у нирках. Літотрипсія найкраще підходить для каменів у нирках розміром < 1,5 см або каменів у верхніх відділах сечоводів.

При літотрипсії потужні концентровані ударні хвилі або ультразвукові хвилі, що виробляються літотриптором, розбивають камені. Камені розпадаються на дрібні частинки й легко виводяться через сечовивідні шляхи із сечею. Після літотрипсії пацієнту рекомендується вживати велику кількість рідини для промивання уламків каменю. Якщо можливо передбачити блокування сечоводу після літотрипсії каменем великих розмірів, у сечовід ставлять «стент» (спеціальну м’яку пластикову трубку), щоб уникнути блокування.

Літотрипсія, як правило, безпечна. Імовірними ускладненнями літотрипсії є кров у сечі, інфекція сечовивідних шляхів, неповне видалення каменю (може знадобитися більше сеансів), неповна фрагментація каменю (що може призвести до обструкції сечовивідних шляхів), пошкодження нирок та підвищення артеріального тиску.

Переваги літотрипсії полягають у тому, що цей безпечний метод не вимагає госпіталізації, анестезії та розрізу. При цьому больовий синдром мінімальний. Метод підходить пацієнтам усіх вікових груп.

Літотрипсія менш ефективна для великих каменів та в пацієнтів з ожирінням. Літотрипсію не рекомендують під час вагітності, пацієнтам із важкою інфекцією, неконтрольованою гіпертензією, дистальною обструкцією сечовивідних шляхів та порушеннями згортання крові.

Після літотрипсії регулярне динамічне спостереження, періодичне обстеження та суворе дотримання профілактичних заходів проти рецидивів каменів обов’язкові.

2. Черезшкірна нефролітотомія

Черезшкірна нефролітотомія є ефективним методом видалення середніх або великих (понад 1,5 см) каменів у нирках або сечоводах. До неї найчастіше вдаються, коли інші методи лікування, такі як уретероскопія або літотрипсія, не дали результатів.

Під час цієї процедури під загальним наркозом уролог робить крихітний розріз на спині і створює невеликий тракт від шкіри до нирки під УЗД-контролем. За допомогою інструмента нефроскопа уролог виявляє та видаляє камінь (нефролітотомія). Якщо камінь завеликий, його розбивають за допомогою високочастотних звукових хвиль, а потім видаляють уламки каменю (нефролітотрипсія).

Процедура вважається безпечною, але є певні ризики та ускладнення, що можливі при будь-якому хірургічному лікуванні. Імовірними ускладненнями є кровотечі, інфекції, травми інших органів черевної порожнини, зокрема товстої кишки, витік сечі та гідроторакс.

Головними перевагами цього методу є невеликий розріз (близько одного сантиметра), короткотривале перебування в лікарні. Процеси відновлення та загоєння протікають швидше.

3. Уретероскопія

Уретероскопія є надзвичайно успішним методом лікування каменів, розташованих у середній та нижній частинах сечоводу. Під наркозом через уретру в сечовий міхур та вгору по сечоводу вводять тонку освітлену гнучку трубку (уретероскоп), оснащену камерою.

Камінь видно через уретероскоп, і, залежно від розміру каменю та діаметра сечоводу, камінь можна фрагментувати та/або видалити. Якщо камінь у сечоводі не великий, його стискають та видаляють. Якщо камінь занадто великий для видалення цілком, його розбивають на крихітні фрагменти за допомогою літотрипсії. Потім крихітні шматочки каменю самостійно виділяються із сечею. Зазвичай пацієнти повертаються додому того ж дня та можуть повернутися до звичайних справ за два-три дні.

Переваги уретероскопії полягають у тому, що навіть тверді камені можна розбити, і для цього не потрібні розрізи. Цей метод безпечний для вагітних, людей, що страждають на ожиріння, а також тих, у кого порушення коагуляції крові.

Уретероскопія, як правило, безпечна, але, як і будь-яка інша процедура, має ризики. Можливі ускладнення уретероскопії – кров у сечі, інфекція сечовивідних шляхів, перфорація сечоводу та утворення рубцевої тканини, що звужує діаметр сечоводу (стриктура сечоводу).

4. Відкрита хірургія

Відкрите хірургічне втручання - найбільш інвазивний і болісний метод лікування сечокам'яної хвороби, що вимагає госпіталізації від п'яти до семи днів.

Завдяки новим технологіям, потреба у відкритій хірургії різко впала. На сьогодні відкрита хірургія застосовується лише в надзвичайно рідкісних та складних ситуаціях із великими конкрементами. Головною перевагою відкритої хірургії є повне видалення множинних, дуже великих каменів або корала за одну процедуру. Відкрита хірургія – це ефективний та економічно вигідний спосіб лікування, особливо для країн, що розвиваються, де ресурси обмежені.

Коли пацієнту з нирковим каменем слід звернутися до лікаря?

Пацієнту із сечокам'яною хворобою слід негайно звернутися до лікаря у разі:

  • Сильного болю в животі, що не минає під дією ліків.
  • Значної нудоти або блювоти, що перешкоджає надходженню рідини та ліків в організм.
  • Лихоманки, ознобу й печіння при сечовипусканні з болем у животі.
  • Наявної крові в сечі.
  • Затримки сечовиділення.