14. Трансплантація нирки

Трансплантація нирки – це результат великого прогресу в медичній науці.

Трансплантація нирки – найкращий вибір при лікуванні хронічної хвороби нирок (ХХН) на термінальній стадії. Успішна трансплантація підвищує рівень і тривалість життя пацієнта порівняно з діалізом. Життя після трансплантації нирки цілком нормальне.

Розглянемо трансплантацію нирки в такому порядку:

1. Попередня інформація з трансплантації.
2. Трансплантаційна хірургія.
3. Догляд після трансплантації.
4. Трупна пересадка нирки (від померлого донора).

Попередня інформація з трансплантації

Що таке трансплантація нирки?

Трансплантація нирки – це хірургічна процедура, під час якої здорову нирку (від живого донора чи донора-трупа) переміщають у тіло пацієнта з термінальною стадіею хронічної хвороби нирок (реципієнт).

Коли необхідна трансплантація нирки?

Трансплантація потрібна пацієнтам із термінальною стадіею хронічної хвороби нирок, які перебувають на діалізі (перитонеальний чи гемодіаліз), або пацієнтам, які наближаються до розвитку кінцевої стадії хвороби нирок, але ще не перебувають на діалізі (переддіалізна трансплантація нирки).

Коли трансплантація нирки не потрібна при нирковій недостатності?

Пацієнти з гострим ураженням нирок не потребують трансплантації нирки. Трансплантацію також не виконують у випадку ушкодження однієї нирки за умови нормального функціонування іншої. Трансплантацію проводять лише тоді, коли ниркова недостатність є незворотною.

Чому трансплантація нирки необхідна при термінальній стадії ХХН?

Діаліз певною мірою замінює здатність нирок фільтрувати небажані продукти обміну. Проте всі інші функції нирок може виконувати тільки трансплантат. Отже, за наявності відповідного донора й відсутності протипоказань трансплантація нирки – найкращий вибір для повної реабілітації пацієнта з термінальною стадією ХХН. Оскільки трансплантація рятує життя й дає змогу цілковито насолоджуватися ним, її називають «подарунком життя».

Які переваги трансплантації нирки?

Основні переваги успішної трансплантації нирки:

• Краще відновлення функцій нирки й кращий рівень життя: Пацієнти можуть вести нормальний, активний спосіб життя, маючи більше енергії, витривалості та продуктивності.
• Відмова від діалізу: Пацієнти уникають ускладнень, витрат і незручностей, пов’язаних із діалізним лікуванням, а також бережуть свій час.
• Довша тривалість життя: Пацієнти після трансплантації живуть довше, ніж пацієнти на діалізі.
• Менше обмежень у дієті та вживанні рідини
• Економічна складова: Хоча початкова вартість трансплантації нирки досить висока, на 3-4-му році після пересадки витрати зменшуються, а загальна вартість трансплантації зазвичай менша, ніж вартість постійного діалізного лікування.
• Простежують поліпшення статевого життя й вищі шанси стати батьком у чоловіків та завагітніти у жінок.

Які недоліки трансплантації нирки?

Трансплантація має багато переваг, але існують також недоліки, серед яких:

• Ризик складної операції. Трансплантація нирки – серйозна хірургічна операція, яку проводять під загальною анестезією. Ризики мождиві як під час, так і після операції.
• Ризик відторгнення. Ніхто не дасть стовідсоткової гарантії, що організм прийме пересаджену нирку. Але за наявності нових і якісних імуносупресантів відторгнення менш вірогідне, ніж у минулому.
• Постійне вживання ліків. Пацієнти після трансплантації потребують регулярного вживати імуносупресивні препарати доти, доки як функціонує донорська нирка. Повне припинення, пропуски чи вживання неповної дози імуносупресантів може призвести до розвитку недостатності пересадженої нирки чи відторгнення.
• Ризики, пов’язані зі вживанням імуносупресивних препаратів. Ліки, які пригнічують імунну відповідь, можуть призвести до виникнення серйозних інфекцій. Запобігання інфекціям і скринінг розвитку основних форм злоякісних новоутворень – важливі складові догляду після трансплантації. Побічні ефекти препаратів: високий артеріальний тиск, високий рівень холестерину й глюкози в крові.
• Стрес. Очікування донорської нирки перед трансплантацією, невпевненість в успіху трансплантації (можливе відторгнення) і страх втратити функцію нової нирки є неабияким стресом для пацієнта.
• Початкова висока вартість.

Які є протипоказання до трансплантації нирки?

Трансплантацію не рекомендують пацієнтам із ХХН, які мають:

• Серйозну активну інфекцію;
• Активне чи неліковане злоякісне новоутворення;
• Важкі психологічні проблеми чи розумову відсталість;
• Нестабільну стенокардію;
• Рефрактерну застійну серцеву недостатність;
• Важкі захворювання периферичних судин;
• Несумісність із донорською ниркою;
• Інші серйозні медичні проблеми.

Які вікові обмеження щодо трансплантації нирки?

Хоч і не існує чітких критеріїв щодо віку реципієнта, трансплантацію рекомендують особам віком від 1 до 75 років.

Звідки беруть нирки для трансплантації?

Є три джерела отримання нирок для трансплантації:

• Живі споріднені донори – кровні родичі реципієнта до 4-ї лінії споріднення.
• Живі неспоріднені донори – друзі, знайомі, хтось із подружжя.
• Донори-трупи – ті, що постраждали від смерті мозку.

Хто є ідеальним донором нирки?

Найкращі донори нирок – однояйцеві близнята, вони мають найкращі прогнози стосовно виживання після трансплантації.

Хто може віддати нирку?

Здорова особа з двома нирками може віддати одну нирку, коли група крові й тип тканин сумісні з реципієнтом. Загалом, донорами можуть бути особи віком від 18 до 75 років.

Як за групою крові обирають донора нирки?

Для трансплантації нирки важливою є сумісність групи крові. Реципієнт і донор повинні мати однакову чи сумісну групу крові. Як і при переливанні крові донор із групою 0 є універсальним донором.

 

Хто не може віддати нирку?

Живого донора мають бути повністю оцінити за медичними й психологічними показниками, щоб упевнитися в безпечній для донора трансплантації. Людина не може віддати нирку, якщо має некомпенсований цукровий діабет, онкологічне захворювання, ВІЛ, захворювання нирок, високий артеріальний тиск або інші серйозні медичні чи психологічні хвороби.

Які потенційні ризики для живого донора?

Потенційного донора ретельно оцінюють задля безпчного донорства. Більшість донорів з однією ниркою живуть повноцінно. Донорство не впливає на статеве життя. Жінки можуть мати дітей, а чоловіки-донори можуть стати батьками. Можливі ризики, пов’язані з операцією, такі ж, як і при інших видах хірургічних втручань. Ризик донорів мати хворобу нирок не зростає лише тому, що в них одна нирка.

Що таке перехресне донорство?

Трансплантація нирки від живого донора має низку переваг перед трупною пересадкою чи діалізом. Багато пацієнтів з термінальною стадією ХХН мають здорових охочих донорів, але на заваді стає є несумісність групи крові чи типу тканин.

Перехресне донорство нирок

Перехресне донорство нирок (також відоме як «обмін нирками живих донорів», «обмін живими донорами» чи «обмін ниркою») – стратегія, що дозволяє обмін нирками живих донорів для створення двох сумісних пар. Це можливо, коли другий донор підходить першому реципієнту і перший донор – другому реципієнту. Шляхом обміну донорськими нирками між двома несумісними парами модна здійснити дві сумісні трансплантації. Проте, такий тип донорства регулюється законодавстовом окремих країн із відмінностями.

Що таке переддіалізна трансплантація нирки?

Зазвичай трансплантацію нирки проводять після тривалого перебування пацієнта на діалізі. Пересадку нирки можна робити до початку підтримки діалізом, коли функція нирок менше 20 мл/хв. Це називають превентивною (додіалізною) трансплантацією.

Додіалізну трансплантацію нирки розглядають як оптимальну за медичними показаннями для пацієнтів із термінальною стадією ХХН, оскільки вона не лише дозволяє уникнути ризиків, має меншу вартість і менше недоліків порівняно з діалізом, а й асоціюється з кращими показниками виживання пересадженої нирки, ніж трансплантація після початку діалізу. Через ці переваги пацієнтам радять додіалізну трансплантацію нирки при термінальній стадії ХХН, якщо є сумісний донор.

Трансплантаційна хірургія

Як пересаджують нирку?

• Трансплантація можлива після ретельної хірургічної, медичної, психологічної й соціальної оцінки для безпеки обох – реципієнта й донора (при трансплантації від живого донора). Спеціальні тести гарантують відповідність групи крові й сумісність.
• Трансплантація нирки – командна робота нефрологів, трансплантологів, патологів, анестезіологів, медичного супроводу (кардіолог, ендокринолог), медичного персоналу та трансплант-координаторів.
• Після детальних пояснень процедури та уважного вивчення інформованої згоди отримують згоду реципієнта й донора (при трансплантації від живого донора).
• При трансплантації від живого донора реципієнта й донора оперують одночасно.
• Операція триває до 2 годин. Її проводять під загальною анестезією.
• При трансплантації від живого донора зазвичай забирають ліву нирку в донора шляхом відкритої операції чи лапароскопічно. Після видалення нирку миють спеціальним холодним розчином і негайно розміщують у праву нижню частину живота (таз) реципієнта.
• У більшості випадків старі хворі нирки реципієнта не видаляють.
• При пересадці нирки від живого донора нирка, як правило, починає працювати одразу. Однак, при трупній пересадці нирка може почати функціонувати за кілька днів. Реципієнту із затримкою функціонування ниркового трансплантату потрібен діаліз, доки функція нирки не налагодиться.
• Після трансплантації нефролог контролює стан реципієнта і вживання препаратів. Живий донор теж повинен бути під регулярним наглядом лікаря щодо будь-яких порушень здоров’я.

Догляд після трансплантації нирки

Які можливі ускладнення після трансплантації ?

Загальні можливі ускладнення після трансплантації: відторгнення, інфекції, побічні дії медикаментів та післяопераційні ускладнення.

Основні аспекти медичного догляду після трансплантації:

• Медикаментозна терапія після трансплантації нирки.
• Превентивні заходи для підтримання здоров’я нирки й запобігання розвитку інфекції.

Медикаментозна терапія після трансплантації нирки

Чим медикаментозна терапія після операції з пересадки нирки відрізняється від терапії після інших рутинних операцій?

У більшості випадків після загальної хірургічної операції спеціальний догляд і вживання медикаменів необхідні протягом 7-10 днів. Однак після трансплантації нирки довічний догляд та вживання медикаментозних препаратів обов’язкові.

Що таке відторгнення нирки?

Імунна система організму створена для розпізнавання й знищення чужорідних білків й антигенів, таких як шкідливі бактерії і віруси. Коли імунна система реципієнта розпізнає, що пересаджена нирка не його власна, вона атакує цю нирку й намагається знищити її. Така атака організму на пересаджену нирку відома як відторгнення трансплантату. Відторгнення відбувається тоді, коли пересаджену нирку не сприймає організм реципієнта.

Коли відбувається відторгнення нирки і які його наслідки?

Відторгнення нирки може відбутися будь-коли після трансплантації, але частіше в перші 6 місяців після операції. Відторгнення за тяжкістю різне для різних пацієнтів. Більшість відторгнень легкі, їх легко лікують потрібними імуносупресантами. Однак у деяких пацієнтів відторгнення може бути серйозним, не підлягати терапії та призводити до руйнування нирки.

Які медикаменти повинен вживати пацієнт після трансплантації для запобігання відторгненню?

• Через особливості роботи імунної системи завжди є ризик відторгнення пересадженої нирки;
• Коли імунна система пригнічена, ризик відторгнення зменшується. Однак пацієнт стає схильним до загрозливих для життя інфекцій.
• Спеціальні ліки допомагають пацієнтам після трансплантації нирки частково «змінити» імунну систему і запобігти відторгненню, але майже не впливають на здатність пацієнта боротися з інфекцією.

Ці спеціальні ліки відомі як імуносупресанти. Наразі найбільш широко використовують такі імуносупресивні препарати, як такролімус/циклоспорин, мофетилу мікофенолат, сіролімус/еверолімус та (метіл)преднізолон.

Як довго пацієнт змушений уживати імуносупресанти після трансплантації нирки?

Імуносупресанти вживають протягом усього життя, допоки функціонує нирка. Відразу після трансплантації дають кілька препаратів, але їхню кількість і дози з часом поступово зменшують.

Чи потрібні пацієнту інші ліки після трансплантації нирки?

Так. Після трансплантації нирки, окрім імуносупресантів, пацієнти вживають антигіпертезивні препарати, препарати для профілактики інфекцій та деякі препарати, що приймали до трансплантації.

Які загальні побічні дії імуносупресантів?

Загальні побічні дії імуносупресантів наведено нижче в таблиці.

Препарат	Загальні побічні дії
Преднізолон	Збільшення ваги, високий артеріальний тиск, подразнення шлунка, підвищений ризик діабету, підвищення апетиту, остеопороз, катаракта
Циклоспорин	Підвищення артеріального тиску, легкий тремор, надмірний ріст волосся, набряк ясен, підвищений ризик діабету, пошкодження нирок
Азатіоприн	Пригнічення кісткового мозку, підвищений ризик інфекцій
ММФ, такролімус	Високий артеріальний тиск, діабет, тремор, головні болі, ушкодження нирок
Сіролімус/еверолімус	Високий артеріальний тиск, зниження кількості клітин крові, діарея, акне, біль у суглобах, підвищення рівня холестерину і тригліцеридів

 

Пересаджена нирка не прижилася. Що далі?

Якщо пересаджена нирка не приживеться, то пацієнт може або пройти повторну трансплантацію, або перебувати на діалізі.

Запобіжні заходи після трансплантації нирки

Успішна трансплантація нирки забезпечує нормальне, здорове й незалежне життя. Однак реципієнт повинен дотримуватися здорового способу життя й запобіжних заходів для захисту пересадженої нирки й запобігання інфекціям. Пацієнт має регулярно вживати ліки, без жодних пропусків.

Загальні рекомендації для підтримання здоров’я пересадженої нирки:

• Ніколи не припиняйте вживаня препаратів і самостійно не змінюйте дозу;
• Пам’ятайте, що нерегулярність, зміна дози чи припинення вживання медикаментів є основними причинами відторгнення пересадженої нирки;
• Завжди майте призначені ліки при собі і вчасно поповнюйте їх запаси. Не вживайте жодні препарати не за рецептом чи рослинні ліки;
• Щодня контролюйте артеріальний тиск, об’єм сечі, вагу й рівень цукру у крові (за призначенням лікаря);
• Регулярно відвідуйте лікаря й виконуйте необхідні лабораторні обстеження;
• Проходьте обстеження тільки в перевірених лабораторіях. Якщо результати аналізів незадовільні, перш ніж змінити лабораторію, рекомендується якомога раніше проконсультуватися з лікарем;
• В екстреній ситуації, якщо потрібна консультація з лікарем, який не знає про вашу хворобу, обов’язково повідомте, що ви є реципієнтом з трансплантації. Докладно розкажіть про ліки, які ви вживаєте;
• Після трансплантації менше дієтичних обмежень. Уживання їжі має бути регулярним. Необхідно споживати добре збалансовану їжу з відповідною кількістю калорій і білків. Ця їжа з невеликою кількістю солі, цукру й жирів та високим вмістом клітковини для запобігання набиранню ваги. Регулярність, запобіжні заходи й пильне ставлення до свого організму – найважливіші для успішного післятрансплантаційного періоду;
• Уживання води має бути відповідним для уникнення зневоднення. Пацієнти мають споживати щонайменше три літри води на день; 
• Регулярні фізичні вправи й контроль за вагою. Уникайте важкої фізичної активності і контактних видів спорту (бокс, футбол);
• Підтримуйте статеву активність. Безпечний секс можна відновити через два місяці та після консультації з лікарем;
• Уникайте паління і вживання алкоголю;
• Уникайте людних місць, таких як кінотеатри, торгівельні центри, громадський транспорт, і хворих людей (з інфекціями);
• Завжди надягайте маску на обличчя в людних місцях і на територіях із високим ризиком, таких як будівельні майданчики, насичені пилом, місця розкопок, печери, місця догляду за тваринами тощо;
• Завжди мийте руки з милом перед уживанням їжі, перед її приготуванням, перед уживанням ліків і після відвідування туалету;
• Пийте очищену кип’ячену воду;
• Споживайте свіжоприготовану домашню їжу з чистого посуду. Уникайте їжі в закладах громадського харчування й сирої неприготованої їжі. Не споживайте сирі овочі й фрукти протягом 3 місяців після трансплантації;
• Стежте за належною чистотою вдома;
• Добре дбайте про зуби, чистіть їх двічі на день;
• Не нехтуйте порізами, саднами чи подряпинами. Своєчасно промивайте їх водою з милом і покривайте чистою пов’язкою.
• Проводьте щеплення проти вірусних і бактеріальних інфекцій неживими вакцинами.

Проконсультуйтеся з лікарем, якщо:

• Підвищилася температура тіла (> 37,8 °С) і наявні подібні до грипу симптоми, такі як озноб, ломота в тілі й головні болі;
• Виникає біль чи почервоніння в місці або навколо пересадженої нирки;
• Значно зменшився об’єм сечі, є затримка рідини, набряки чи стрімке зростання ваги (> 1 кг на день);
• Наявна кров у сечі чи дискомфорт під час сечовипускання;
• Наявний кашель, задишка, блювота чи діарея;
• З’явилися будь-які новійі незвичні симптоми.

Чому тільки деяким пацієнтам із нирковою недостатністю можна пересадити нирку?

Трансплантація нирки – найбільш ефективний і найкращій спосіб лікування пацієнтів із хронічною хворобою нирок на термінальній стадії. Багато пацієнтів хочуть отримати трансплантацію нирки. Три важливі причини обмежують можливість проведення цієї процедури:

1. Недостатня кількість нирок: лише деяким пацієнтам щастить отримати пересадку нирки від живого донора або трупну трансплантацію. Постяє серйозна проблема обмеженої кількості живих донорів і довгого списку очікування на неживих донорів.
2. Вартість: вартість операції з пересадки нирки й довічного вживання медикаментів після трансплантації дуже висока. Це основна перешкода для більшості пацієнтів у країнах, що розвиваються. 
3. Відсутність умов: у країнах, що розвиваються, з багатьох причин трансплантація нирки важкодоступна.

Трансплантація нирок від неживих донорів

Що таке трупна трансплантація нирок?

Трупна трансплантація означає пересадку здорової нирки від пацієнта, мозок якого помер, до пацієнта з ХХН. Нирку беруть від неживого донора зі встановленим діагнозом «смерть мозку». Бажання пожертвувати органи висловила родина чи пацієнт до своєї смерті.

Чому трупна трансплантація важлива?

Через нестачу живих донорів багато пацієнтів із хронічною хворобою нирок, попри бажання пересадити нирку, залишаються на діалізі. Їхня едина надія –нирка неживого донора. Найблагородніший вчинок – урятувати життя інших, віддавши свої органи після смерті. Трупна трансплантація до того ж бореться з нелегальною торгівлею органами. Це найбільш етичний спосіб отримати нирку.

Що таке смерть мозку?

Смерть мозку – це повне й незворотне припинення всіх функцій мозку, що призводить до смерті. Діагноз «смерть мозку» лікар установлює госпіталізованим непритомним хворим, які перебувають на штучній вентиляції легень.

Критерії для діагностики смерті мозку:

1. Пацієнт повинен бути в стані коми з точно встановленою причиною коми (наприклад, травма, крововилив у мозок) завдяки зібраному анамнезу, проведеним клінічним обстеженням, лабораторним тестам. Деякі ліки (седативні, протисудомні, м’язові релаксанти, антидепресанти, снодійні й наркотичні препарати), метаболічні й ендокринні причини можуть викликати стан непритомності, що імітує смерть мозку. Такі причини слід виключити перед установленням цього діагнозу. Лікар корегує низький артеріальний тиск, низьку температуру тіла й низьке насичення організму киснем, перш ніж розглянути можливість діагнозу «смерть мозку».
2. Незмінна глибока кома, незважаючи на належне лікування під наглядом спеціалістів протягом достатнього часу, виключає можливість відновлення роботи головного мозку.
3. Відсутнє самостійне дихання, пацієнта підтримує апарат ШВЛ.
4. Дихання, артеріальний тиск і кровообіг підтримують за допомогою медичної апаратури.

При смерті мозку пошкодження незворотні й шанси на поліпшення за допомогою медикаментозного чи хірургічного лікування відсутні.

Яка різниця між смертю мозку й відсутністю свідомості?

Непритомному пацієнту може знадобитися штучна вентиляція легень. Наймовірніше, такий пацієнт одужає після належного лікування. У пацієнтів зі смертю мозку мозок пошкоджено серйозно й незворотно. Незважаючи на лікування, не очікують відновлення роботи мозку. У пацієнтів зі смертю мозку, щойно вимкнуть апарат ШВЛ, дихальна й серцева діяльність припиняться. Важливо пам’ятати, що юридично пацієнт уже мертвий і вимкнення ШВЛ не є причиною смерті. Пацієнти зі смертю мозку не можуть залишатися на штучній вентиляції легень на невизначений час довго, оскільки їхнє серце зупиниться відносно незабаром.

Чи можливо віддати нирку після смерті?

Ні. Після смерті (припинення дихання й серцебиття) настають незворотні зміни. Як у разі забору рогівки після смерті, забір нирок є неможливим. Коли серце припиняє свою роботу, припиняється й кровопостачання нирок. Це призводить до серйозних і незворотних ушкоджень нирок, що робить їх непридатними для трансплантації.

Які загальні причини смерті мозку?

Причини смерті мозку: травми голови, внутрішньомозкові крововиливи, інфаркти та пухлини мозку.

Коли і як діагностують смерть мозку? Хто діагностує смерть мозку?

Коли пацієнт перебуває в глибокій комі на штучній підтримці медичною апаратурою і тривалий час не виявляє покращень при клінічних та неврологічних обстеженнях, розглядають можливість установлення діагнозу «смерть мозку». Цей діагноз установлює команда лікарів, які не залучені до трансплантації нирки. Ця команда складається з лікаря, який лікує пацієнта, невролога чи нейрохірурга, які після незалежного огляду пацієнта встановлюють діагноз «смерть мозку». Після ретельного клінічного обстеження, лабораторних тестів, спеціальної ЕЕГ й інших обстежень виключають усі можливості відновлення після пошкодження мозку. Смерть мозку встановлюють, коли немає жодного шансу на відновлення.

Які протипоказання для донорства пацієнтів зі смертю мозку?

За таких умов нирку не можна брати від донора зі смертю мозку:

1. Пацієнт з активною інфекцією.
2. Пацієнт, який страждає на ВІЛ, гепатит В чи С.
3. Пацієнт із тривалою гіпертензією, цукровим діабетом, хворобою нирок або нирковою недостатністю.
4. Онкохворий (за винятком пухлини головного мозку).

Які інші органи можуть бути взяті у донорів-трупів?

Донори-трупи можуть віддати обидві нирки й врятувати життя двох пацієнтів. Окрім нирок, можуть бути взяті очі, серце, печінка, шкіра, підшлункова залоза. Один померлий донор може врятувати життя двох пацієнтів із ХХН, віддавши дві нирки.

Хто входить до команди з трупної трансплантації нирки?

Для трупної пересадки важлива належна командна робота. Команда складається з:

• Родичів померлого донора нирки для юридичної згоди.
• Лікаря, який лікує донора.
• Координатора трупної трасплантації, який допомагає й пояснює родичам пацієнта все про донорство нирки.
• Невролога, який діагностує смерть мозку.
• Нефролога, уролога, хірурга-трансплантолога й інших членів команди.

Як виконують трансплантацію нирки від донора-трупа?

Важливі аспекти трупної трансплантації нирки такі:

Необхідна належна діагностика факту смерті мозку;

Донор нирки має бути здоровим і не мати системних захворювань, які є протипоказаннями для донорства;

Згода родичів донора чи осіб, які мають на це право;

Донора підтримують за допомогою апарата ШВЛ й інших медичних апаратів для забезпечення дихання, серцебиття, рівня артеріального тиску доти, доки нирки не видалено з організму;

Після видалення нирки промивають спеціальним холодним розчином і зберігають у льоду;

Один донор-труп може віддати обидві нирки в такий спосіб врятувати два життя;

Відповідних реципієнтів обирають із списку очікування пацієнтів за протоколом, заснованим на групі крові та сумісності тканин;

Кращих результатів очікують тоді, коли донорську нирку якнайшвидше пересаджено. Найкраще зробити пересадку протягом 24 годин після забору. За певний час нирки стають непридатними для трансплантації;

Хірургічна процедура для реципієнта однакова як при живій, так і при трупнії трансплантації;

У період від забору до трансплантації донорська нирка дещо ушкоджується через зниження оксигенації, зменшення кровотоку і вплив холоду. Через це нирка може запрацювати не одразу після трансплантації. Тоді в разі потреби проводять короткочасний діаліз до відновлення функцій донорської нирки.

Чи є виплата сім’ям донорів?

Ні. Подарувати іншій людині життя – безцінно. Ідучи на пожертву, донор чи його сім’я не повинні очікувати на отримання будь-якої виплати в обмін на нирку, так само як і реципієнт не повинен нічого оплачувати. Радість і задоволення від такого гуманного вчинку має бути достатньою компенсацією для донора чи родини.