Read Online in Ukrainian
Table of Content
Передмова та Зміст
Основна інформація
Ниркова недостатність
Інші основні захворювання нирок
Дієта при захворюваннях нирок

5. Основні хвороби нирок

Хвороби нирок поділяють на дві групи:

Терапевтичні хвороби: Проблеми нирок, такі як ниркове ураження, інфекції сечовидільного тракту й нефротичний синдром, лікують консервативно лікарі-нефрологи. Пацієнти з важким, хронічним ураженням нирок потребують нирково-замісного лікування, як діаліз або трансплантація.

Хірургічні хвороби: Урологи лікують хірургічні хвороби нирок, такі як сечокам'яна хвороба, гострі (гнійні) інфекції сечовидільного тракту, хвороби простати й рак сечовидільної системи, хірургічними втручаннями, ендоскопією, літотрипсією.

Чим відрізняються нефрологи й урологи?

Нефрологи – фахівці з лікування терапевтичних захворювань нирок, уповільнення прогресування захворювань нирок, діалізу та трансплантації нирок; урологи – фахівці з лікування хірургічних захворювань, таких як хірургічне видалення каменів, пухлин, раку нирок та передміхурової залози тощо.

Основні хвороби нирок:

Терапевтичні

Хірургічні

Гостре ураження нирок

Хронічна хвороба нирок

Інтерстиціальний нефрит

Інфекція сечовивідних шляхів

Гломерулонефрит, в тому числі

нефротичний синдром

Люпус-нефрит

Сечокам’яна хвороба

Проблеми з простатою й сечовим міхуром

Вроджені аномалії сечовидільної системи

Онкологічні захворювання

 

Ураження нирок

Зниження здатності нирок до фільтрації та екскреції продуктів розпаду та підтримання електролітного балансу називають нирковим (ренальним) ураженням. Підвищений рівень креатиніну й сечовини в крові дозволяє припустити ураження нирок. Ниркові ураження, як правило, поділяють на два види: гостре ураження нирок (ГУН) і хронічна хвороба нирок (ХХН).

Гостре ураження нирок

Швидке зниження або втрату ниркових функцій називають гострою нирковою недостатністю (ГНН) або гострим ураженням нирок (ГУН). У більшості людей із гострою нирковою недостатністю зменшується об'єм сечі (менше 600 мл/добу) та підвищується креатинін крові понад 1,5 рази від норми. Важливі причини гострої ниркової недостатності такі: хірургічні втручання, діарея, блювота, інфекції шлунково-кишкового тракту, гіпотензія, сепсис, небажані побічні ефекти деяких ліків (інгібітори АПФ, НПЗП) і т. д. За належного лікування (іноді діалізом) функція нирок відновлюється в більшості випадків.

Хронічна хвороба нирок

Поступову, прогресивну й необоротну втрату функції нирок протягом декількох місяців або декількох років називають хронічною хворобою нирок – ХХН (раніше частіше вживали термін «хронічна ниркова недостатність»). При ХХН утрата функції нирок повільна й тривала. Після довгого часу нирки настільки втрачають свою функцію, що зовсім перестають працювати. Цю кінцеву, небезпечну для життя стадію називають термінальною ХХН.

Хронічна хвороба нирок – це «тихе» захворювання, яке часто протікає непомітно. На ранніх стадіях ХХН симптомів дуже мало або немає зовсім. Загальні симптоми ХХН: слабкість, утрата апетиту, нудота, набряки, високий артеріальний тиск тощо. Дві найважливіші причини ХХН – діабет і високий артеріальний тиск.

Наявність білка (альбумінурії) в сечі, високий рівень креатиніну й сечовини в крові, зменшені розміри нирок - головні діагностичні критерії ХХН. Рівень креатиніну ы сечовини в крові відображає тяжкість ниркового ураження та його збільшується пропорційно до прогресування ниркової недостатності.

На ранніх стадіях ХХН пацієнт потребує належної медичної допомоги й обмежень у дієті. Хоча ця хвороба невиліковна, основна мета лікування полягає в тому, щоб сповільнити прогресування захворювання, запобігти ускладненням і так зберегти здоров'я пацієнта без погіршень протягом якомога довшого часу, незважаючи на тяжкість основного захворювання.

Коли хвороба переходить у кінцеву стадію (термінальна ниркова недостатність), це означає, що втрачено понад 90 % функції нирок (рівень креатиніну в крові понад 600 мкмоль/л). На цьому етапі пацієнту підходять тільки такі методи лікування, як діаліз (гемодіаліз або перитонеальний діаліз) і трансплантація нирки.

Діаліз – це процес фільтрації з метою видалення небажаних продуктів обміну, токсичних речовин і зайвої рідини з організму, які накопичуються, коли перестають працювати нирки. Діаліз не лікує хворобу нирок як таку. На термінальній стадії ниркової недостатності пацієнт потребує регулярних сеансів діалізу протягом життя (якщо не буде виконано трансплантацію). Існують два види діалізу – гемодіаліз і перитонеальний діаліз.

Гемодіаліз (ГД) – це найпоширеніший метод діалізу. Під час ГД небажані продукти обміну життєдіяльності організму, сіль, зайву воду виводять із крові за допомогою спеціального діалізного апарата. Постійний амбулаторний перитонеальний діаліз (ПАПД) – це інша форма діалізу, яку після навчання може виконувати сам пацієнт удома або на робочому місці без спеціального апарата. Трансплантація – це найкращий спосіб лікування термінальної стадії ниркової недостатності (кінцева стадія ХХН). Трансплантація – найбільш ефективний і, по суті, єдиний метод лікування термінальної ниркової недостатності.

Інфекції сечовивідних шляхів

Печіння й часті позиви до сечовипускання, біль у нижній частині живота й лихоманка – загальні ознаки інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ). В аналізі сечі кількість лейкоцитів понад 10 у полі зору дозволяє припустити інфекцію.

Більшість пацієнтів з інфекцією сечовивідних шляхів добре реагують на терапію антибіотиками. ІСШ у дітей вимагає особливої уваги. Відкладене або неналежне лікування дітей може викликати незворотні ушкодження нирки з віком.

У пацієнтів із рецидивною ІСШ важливо виключити обструкцію сечовидільного тракту, сечокам'яну хворобу, аномалії розвитку й туберкульоз сечостатевої системи за допомогою спеціальних досліджень. Головна причина рецидивів інфекції в дітей – МСР (міхурово-сечовідний рефлюкс). Це спадкова аномалія розвитку, за якої сеча тече зворотним шляхом із сечового міхура по сечоводах до нирок.

Нефротичний синдром

Симптоми нефротичного синдрому такі: набряки (набряки ніг), масивна протеїнурія (понад 3,5 г білка в сечі на добу), гіпоальбумінемія (низький вміст альбуміну в крові) та високий рівень холестерину в крові. Такі пацієнти можуть мати нормальний або підвищений артеріальний тиск, а також різний ступінь порушення функції нирок, який вимірюють за рівнем креатиніну в крові та відносної щільності сечі. Цей синдром по-різному реагує на лікування, тому важливо встановити основний діагноз на ранніх стадіях. Деякі пацієнти можуть не мати симптомів після припинення лікування, але в більшості випадків хвороба рецидивує, тобто можлива ремісія, що чергується з рецидивами, залежно від стадії лікування.

Важливо розуміти, що довгострокові прогнози оптимістичні для більшості лікованих дітей із нефротичним синдромом. Вони живуть повноцінно з нормальною функцією нирок.

Камені в нирках (сечокам'яна хвороба)

Камені в нирках – це поширена й важлива проблема. Нирки, сечоводи, сечовий міхур – місця, де найчастіше виявляють камені. Характерні симптоми каменів у нирках: нестерпний біль, нудота, блювота, кров у сечі і т. д. Проте, в деяких пацієнтів, які мали камені в нирках навіть протягом тривалого часу, не було жодних симптомів («тихий камінь»).

Рентген, КТ й УЗД – найважливіші методи виявлення каменів.

Більшість дрібних каменів виходить природним шляхом із сечею при вживанні великої кількості рідини. Якщо камінь викликає повторно сильний біль, рецидиви інфекції, обструкції сечових шляхів або пошкодження нирок, слід його видалити.

Оптимальний метод видалення каменю залежить від розміру, розташування й виду каменю. Загальні методи видалення каменів – це літотрипсія, ендоскопія й відкрита операція. Оскільки ризик рецидиву каменеутворення становить 50-80 % необхідно багато пити, дотримуватися обмежень у дієті й періодично обстежуватися.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

Передміхурова залоза є тільки в чоловіків. Вона розташована прямо під сечовим міхуром й оточує початкову частину сечівника. Передміхурова залоза суттєво починає збільшуватися після 45 років. Збільшена простата стискає сечовипускальний канал і викликає проблеми із сечовипусканням у літніх чоловіків.

Основні симптоми доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ): часті сечовипускання (особливо вночі) і труднощі під час сечовипускання. Пальпація простати через пряму кишку й УЗД – два основні методи дослідження ДГПЗ.

Більшість пацієнтів із слабко вираженими чи помірними симптомами ДГПЗ можна ефективно лікувати консервативно. Багато пацієнтів із важкими симптомами й дуже великим розміром простати потребують трансуретральної резекції простати (ТУРП).